Меморіал

Іван Дмитрович Шелепило народився 28 червня 1981 року в селі Рата. З раннього дитинства він вирізнявся надзвичайною допитливістю та блискучим розумом, незважаючи на те, що був досить хворобливим хлопцем.


Роки становлення

У 1987 році Іван пішов у перший клас Рава-Руської восьмирічної школи. Проте вже з другого класу і до одинадцятого він здобував освіту в Рава-Руській школі-інтернаті. Це був важливий період його життя, де він розкрився як дружній, щирий і цілеспрямований хлопець з великими мріями. Іван був душею колективу, а однокласники та вчителі запам'ятали його як веселого юнака, який над усе обожнював англійську мову.
У 1998-2002 роках Іван навчався у педагогічному коледжі Львівського національного університету імені Івана Франка, де здобув фах вчителя англійської мови. Будучи найстаршою дитиною у родині робітників, він рано навчився самостійності: під час навчання у Львові знаходив підробітки, а повертаючись додому, завжди привозив смаколики для своєї молодшої сестри. Він був сильною підтримкою для брата Василя, завжди поруч , завжди разом!


Вчитель, поліглот, майстер

Свою професійну діяльність Іван розпочав у вересні 2002 року в Потелицькій середній школі. Його любили учні, адже він був не просто вчителем, а справжнім натхненником. Навіть працюючи, Іван не припиняв вчитися, розширюючи свої горизонти. Завдяки самоосвіті він самотужки опанував дивовижну кількість іноземних мов: вільно спілкувався українською, російською, польською, англійською, німецькою, французькою та китайською.
У 2008 році він залишив школу і почав займатися ремонтами «під ключ», демонструючи свою майстерність та багатогранність. Іван був скромним у побуті, невибагливим в одязі, але незмінно поруч із ним завжди були книги та музика. Серед його захоплень було колекціонування монет та стародавніх речей, прогулянки лісом і, звісно, мрії про подорожі. Його особливим бажанням було побувати в Англії, щоб відшукати там могилу свого прадіда по батьковій лінії — Дмитра.


Захисник Батьківщини

Коли в країні почалася повномасштабна війна, Іван Дмитрович прийняв рішення без вагань. Його слова: «Я тікати не буду…» стали життєвим кредо, і він став на захист своєї Батьківщини. Навіть під час навчань на Рівненщині, він не скаржився, а у вільний час віддавався улюбленому заняттю – риболовлі.
Справжньою радістю для нього стало направлення на навчання до Великої Британії. Там він не лише підвищував свою військову майстерність, але й навчав побратимів головному: «Не треба боятись смерті, ми нічого не заберемо зі собою, окрім наших вчинків». Британські інструктори були вражені його бездоганною вимовою та глибоким знанням англійської, не вірячи, що він ніколи раніше не був у їхній країні.
5 листопада 2023 року Іван повернувся в Україну і служив у лавах 79-ї окремої десантно-штурмової бригади.


Вічна пам'ять

Своє життя, сповнене мрій і планів, Іван Дмитрович Шелепило віддав за свободу і незалежність України. Вранці 7 листопада 2023 року він загинув під час виконання бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу.
Цілий рік він перебував у статусі безвісти зниклого, що для рідних було роком невимовної туги та невідомості. Іван пішов тихо, залишивши величезну, незагоєну рану у серцях рідних, друзів та всіх, хто його знав.
Проте, згадуючи його, ми відчуваємо, як крізь сльози пробивається усмішка — усмішка пам'яті про надзвичайно світлу, розумну, щиру та віддану людину, чиї вчинки назавжди залишаться з нами.

Герої не вмирають! Слава Україні!