Меморіал

Артем Дмитрович Копчук народився 24 травня 1992 року в місті Каховка Херсонської області. Згодом його родина переїхала до містечка Романів на Житомирщині, де Артем закінчив школу. Після навчання здобував фах агронома у Житомирському технікумі.

Перед початком повномасштабної війни Артем жив у Києві разом із коханою Оленою, а працював у Броварах на СТО. Він був людиною працьовитою й майстровитою — умів усе: лагодив машини, працював на пилорамі, допомагав у полі. Мріяв мати власну справу, заробляти своїми руками. Любив природу, риболовлю, збирання грибів. У нього була тиха мрія — жити удвох у хатинці біля лісу й річки. Його улюбленим висловом було: «щастя любить тишу».

З початком повномасштабного вторгнення Артем без жодних вагань узяв до рук зброю та вирушив на передову. Він служив у лавах 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Збройних сил України, обіймав посаду бійця обслуги мінометної батареї.

Десантник Артем Дмитрович Копчук загинув 2 грудня 2022 року в бою біля міста Кремінна на Луганщині. Він отримав смертельні вибухові травми внаслідок обстрілу. Герою було лише 30 років.

25 січня 2024 року Артема посмертно нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

У нього залишилися кохана Олена, мама Людмила Юріївна, брат Юра та сестра Вікторія.
Кохана згадує про нього: «Кохав і був коханим. Такого, як він, у моєму житті не було. Він найкращий».

Артем був веселим, добрим, люблячим, турботливим. Працьовитим — настільки, що його руки вміли все. Світлим — настільки, що люди тягнулися до нього. Жив справжнім життям, наповненим любов’ю, мріями та тихою глибиною.

Він назавжди залишиться в наших серцях.
Слава Герою України!