Меморіал

Солдат, позивний «Музикант», оператор БпЛА батальйону ударних безпілотних систем 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської.


Дитинство і юність

Вахнюк Павло Володимирович народився 25.06.1996 року у місті Рівне Рівненського району Рівненської області. Народився Павло в багатодітній родині. Так склалося, що дитинство не було безтурботним, адже мама виховувала чотирьох синів сама. Паша був наймолодшим у родині й завжди допомагав мамі по господарству.

З дитинства Паша був спокійним, добрим, життєрадісним, відкритим хлопцем, який умів щиро любити життя і людей, що були поруч. Його щира посмішка та тепле слово завжди знаходили шлях до сердець інших, а присутність поруч дарувала відчуття підтримки та світла. Він залишив по собі тепло, яке пам’ятатимуть завжди.


Навчання

Паша навчався у Рівненській загальноосвітній школі №3. Любив спорт, завжди брав активну участь у спортивному житті школи. Особливе місце в його житті займав футбол — гра, яку він любив усім серцем. Удома у вільний час любив грати на комп’ютері в Counter-Strike.

Після закінчення школи у 2014 році пішов працювати на ринок «Дикий». Паша завжди був наполегливим і працьовитим, адже знав ціну грошам — як кажуть у народі, «заробляв сам на себе». Він мав добре серце і відкриту душу. Його знали як спокійну, чесну, надійну людину, яка ніколи не шукала легких шляхів і завжди приходила на допомогу. Його енергія, усмішка і щирість назавжди залишаться у спогадах усіх, хто його знав.


Особисте життя

У вересні 2015 року Паша познайомився зі своєю майбутньою дружиною Оленою. З перших зустрічей між ними спалахнула щира й ніжна іскра кохання. Паша ніжно кликав її «Сонечко» — так і підписав у телефоні. Вони відчули спорідненість душ і швидко стали одним цілим.

На Новий рік Паша зробив Олені пропозицію стати його дружиною, і вона погодилася. Довго планували весілля, самі все організовували. І нарешті обрали дату. 13 листопада 2016 року зіграли весілля. Того дня випало дуже багато снігу, тому весілля запам’яталося на все життя.

Як і всі молоді люди, будували плани на майбутнє, мріяли про великий дім і діток. У 2019–2020 роках Павло й Олена працювали за кордоном, а в жовтні 2020 року повернулися додому, дізнавшись про вагітність Олени, адже хотіли, щоб дитина народилася в Україні.

У родині Паші були лише хлопчики, тому всі з нетерпінням чекали на маленьку принцесу. Але в травні народився хлопчик Тимофій, якого Паша любив понад усе. Він був дуже люблячим чоловіком і турботливим татусем, який не уявляв щастя без своєї сім’ї. Паша був працьовитим чоловіком, який завжди старався для рідних, не боявся жодної роботи — міг і приготувати їжу, і допомогти дружині з дитиною. Завжди був уважним до дружини та синочка.

Дружина завжди отримувала квіти — не важливо, чи то день народження, Валентинів день, 8 Березня чи просто звичайний день. Паша завжди робив приємні сюрпризи, не забував і про свою матусю — теж завжди дарував їй квіти. Він був людиною, яка ніколи не забувала привітати жінок з 8 Березня, рідних і близьких — з днями народження. Балував свого маленького синочка.

Про другу вагітність подружжя дізналося вже тоді, коли Павло був у лавах Збройних Сил України. Перед Новим роком дружина Олена повідомила йому радісну новину. Павло завжди мріяв про другу дитину. У лютому місяці дружина зробила йому приємний сюрприз — приїхала до Павла в Донецьку область, де вони дізналися стать дитини. Павло був неймовірно щасливий — нарешті це була омріяна, довгоочікувана дівчинка.

Радості не було меж: чекали, мріяли, будували плани на життя, говорили про відпустку та спільні пологи. Але 29 липня все змінилося. За два дні до виходу з позиції на Покровському напрямку Павло загинув.
1 серпня народилася донечка, яку тато так і не встиг потримати на своїх мужніх руках.

Життя житимуть його діти — синочок і донечка, а молодий татусь продовжуватиметься в їхніх справах і помислах.


Військова служба

28 жовтня 2024 року Павло приєднався до Збройних Сил України. Служив зовнішнім оператором БпЛА батальйону ударних безпілотних систем у 155-й окремій механізованій бригаді імені Анни Київської.

Пройшовши базову військову підготовку, 9 січня був направлений боронити Донецьку область, зокрема місто Покровськ.

Проходячи службу, з честю виконував бойові завдання, проявляючи мужність, стійкість і самопожертву. До останнього дня свого життя Павло боронив незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, віддавши за неї найдорожче — своє життя. Не відступив перед небезпекою, бо знав: за його спиною рідні, друзі, його дім і Україна.

Загибель

Павло Вахнюк загинув 29 липня 2025 року в Донецькій області, місті Покровськ, під час виконання бойового завдання.

Протягом 3,5 місяців вважався зниклим безвісти, оскільки тіло було сильно обгоріле й потребувало проведення ДНК-експертизи. Тіло перебувало в Кам’янському морзі міста Дніпро. ДНК-зразки брали у сина Тимофія та брата Василя.

Мужньому, чесному, справедливому, коханому чоловікові й молодому люблячому татусеві, найкращому синочку та братику назавжди — 29 років.

Пам’ять

Родина Павла Вахнюка залишилася без коханого чоловіка й люблячого татка, найсвітлішого, найчуйнішого сина та брата. Друзі втратили справжнього, вірного й відважного друга.

«Любимо тебе безмежно, наш найкращий, наш Янголе. Легких тобі хмаринок, наш Паша, Пашка, Павлік».

Для рідних Паша назавжди залишиться світлим хлопцем, який умів любити, вірити, сміятися, веселити та мріяти.
Для побратимів — надійним другом і побратимом.
Для України — сином, який віддав найцінніше, що мав, — своє життя, залишивши дітей, дружину, маму, братів, рідних, друзів і знайомих.

Вічна пам’ять і слава Герою України. Навік і назавжди.

Вшанування

Створена петиція про присвоєння Павлу Вахнюку звання Героя України (посмертно).
Встановлено фото на Майдані Незалежності.
Планується відкриття меморіальної дошки на фасаді Рівненської загальноосвітньої школи №3.

Похований Герой у рідному місті Рівне — кладовище «Нове», Алея Героїв.