Меморіал

Ігор Голобородько народився 18 липня 1975 року у смт Нова Галещина Кременчуцького району Полтавської області. Зростав у родині разом із батьками та старшою сестрою.

«Ми завжди були разом, гуляли, готували, допомагали батькам, все дружно. Ігор любив готувати шарлотку, поки батьки допізна на роботі», — згадує його сестра Ірина.

Навчався в місцевій школі, вигравав конкурси зі стрільби, допомагав друзям, рятував вуличних тварин. Ще з дитинства був людиною з відкритим серцем, щирою душею та справжньою душею компанії.

У 1993 році проходив строкову службу у місті Дніпропетровськ (нині Дніпро), був черговим на КПП.

Завжди залишався позитивною людиною.

«Пам’ятаю, бабуся розповідала, що тато дуже хотів у відпустку, але його не відпускали, і він заключив парі, що якщо розповість 100 анекдотів прапорщику — його відпустять. І він це зробив, у нього був анекдот на будь-яку ситуацію», — згадує донька.

У 1996 році Ігор переїхав із Полтавщини до селища Нове Кіровоградської області після одруження зі своєю коханою Юлією.

У 2000 році в подружжя народилася єдина донька — Дар’я.

Ігор здобув освіту інженера-електрика в ЦНТУ та працював за фахом до початку вторгнення росіян на схід України. Працював електромонтером у ПрАТ «Кіровоградобленерго», а також головним енергетиком у ФОП Коваленка.

Він проживав звичайне життя кожного українця, був працьовитим, любив свою родину. Особливо любив риболовлю — разом із сім’єю їздили на природу з ночівлею, ловили рибу.

У січні 2015 року Ігор був мобілізований ТЦК м. Кропивницького та пішов захищати Україну. Це було його особистим вибором — він не міг сидіти осторонь, коли країна в небезпеці.

«Він завжди казав: я не зраджую ні дружині, ні Батьківщині», — згадує дружина.

Ігор воював на Донеччині 1 рік і 7 місяців. Після повернення додому разом із дружиною поїхали працювати за кордон, але за декілька місяців до повномасштабного вторгнення повернулися в Україну.

У лютому 2022 року був мобілізований вдруге ТЦК м. Кропивницького. Уже 28 лютого поїхав на Донеччину — це був останній день, коли він бачився з родиною.

Служив водієм зенітно-артилерійського дивізіону.

31 липня 2022 року Ігор отримав бойове завдання, з якого не повернувся.

Приблизно 02 серпня 2022 року загинув у населеному пункті Піски під час виконання бойового завдання. Точна дата та обставини загибелі невідомі.

За документами вважався зниклим безвісти. Родина шукала його протягом 10 місяців.

Його тіло було повернуто на Батьківщину за обміном з рф та ідентифіковано за ДНК.

Ігор загинув у віці 47 років.

Поховали Ігоря Голобородька 9 червня 2023 року на Алеї почесних поховань Далекосхідного кладовища міста Кропивницький.

Мав відзнаки:

- учасник АТО

- учасник бойових дій

- за участь в антитерористичній операції

- ветеран війни

Нагороджений:

- орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

- орденом «Хрест Героя»

Ігор був працьовитий, щирий, любив свою родину, але ще більше — свою країну.

Він не залишився осторонь, коли Україна потребувала захисту.

І залишився вірним до кінця.