Меморіал

Іван народився 11 вересня 1996 року в місті Києві. Навчався у спеціалізованій загальноосвітній школі №262 Подільського району м. Києва.

З дитинства був активною та цілеспрямованою людиною, протягом усього життя займався спортом. Мав звання кандидата в майстри спорту з акробатики, був призером численних чемпіонатів з футболу.

Після закінчення Київського професійного училища залізничного транспорту імені В. С. Кудряшова продовжив навчання у технікумі транспортної інфраструктури. Планував пов’язати своє майбутнє з роботою водія Київського метрополітену, однак його життєвий шлях змінився з відкриттям для себе мистецтва татуювання.

Іван присвятив себе творчій діяльності, досяг високого професійного рівня та заснував власну студію татуювання «White Bear Tattoo». Його роботи здобули визнання не лише в Україні, а й за її межами. Він підготував декількох учнів, які з такою ж відданістю та натхненням продовжують його справу. В пам'ять про Івана (тату майстра) його учениця Олександра Болюта, відкрила тату студію в його честь. Адже мистецтво татуювання було для Івана більше ніж просто робота в мирному житті.

Татуювання були для Івана не лише ремеслом, а способом спілкування з людьми. Поруч із ним знаходили підтримку, довіру та спокій. До нього зверталися не тільки за художньою роботою, а й за щирою порадою та розумінням.

Іван був людиною великих прагнень і щирих емоцій — відкритою, чесною, відданою своїм принципам. Він любив життя, мріяв, поспішав жити повно і залишив по собі світлу пам’ять у серцях тих, хто мав честь знати його. Для друзів він був надійною опорою, для родини — люблячим і турботливим сином.

Він мріяв подорожувати та відкривати світ, особливо його приваблювали скандинавські країни — Норвегія та Данія. Його захоплювала сувора північна природа, філософія життя та культура Скандинавії, у якій він знаходив символи сили, честі та внутрішньої свободи.

Після початку повномасштабного вторгнення, одразу вирішив для себе, що піде захищати Батьківщину. Проте спочатку подбав про сімʼю та вивіз за межі бойових дій. Впевневшись, що дорогі йому люди у безпеці, вирушив на захист своєї країни.

У березні 2022 року Іван добровільно приєднався до лав Сил спеціальних операцій Збройних Сил України. Проходив службу на посаді солдата, стрільця, помічника гранатометника стрілецького відділення стрілецького взводу ССО ЗСУ.

У березні 2022 року Іван виконував бойові завдання на лівому березі Київщини, брав участь у переслідуванні відступаючих сил противника на Чернігівщині, а наприкінці місяця був передислокований на Харківський напрямок. Обстановка на фронті стрімко змінювалася, ініціатива була на боці українських сил, і ворога необхідно було знищувати без зволікань.

21 квітня 2022 року підрозділ отримав наказ на підготовку до штурмових дій. На планування та організацію взаємодії було відведено менше доби. Не маючи можливості для відпочинку, бійці, визначені для виконання завдання, у складі бойових груп висунулися в район проведення операції.

22 квітня підрозділ виконував бойові завдання з висування до визначеної точки, надання вогневої підтримки та здійснення вогневого контролю ділянки місцевості. Бій тривав близько трьох годин. У ході виконання спеціального бойового завдання підрозділом було завдано значних втрат противнику та знищено суттєву частину його сил. У ході операції було звільнено три населені пункти.

Під час виходу з району бойових дій транспортний засіб підрозділу потрапив під прицільний мінометний обстріл, що коригувався дроном противника. У процесі маневрування з метою уникнення вогневого ураження автомобіль здійснив наїзд на протитанкову міну.

Іван героїчно загинув 22 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання в селі Вільхівка Харківської області внаслідок вибухової травми.

У часи служби зарекомендував себе виключно позитивно, функціональні обовʼязки виконував на відмінно, користувався заслуженим авторитетом серед колег. Був добре мотивованим до військової служби та професійного самовдосконалення. Постійно підтримував моральних дух колег по службі. До останнього подиху був вірним та відданим сином своєї держави.

В Івана залишились батьки, молодший брат, бабуся та наречена.

Поховали Афанасьєва Івана на Берковецькому кладовищі міста Києва

У школі №262 м. Києва до роковин загибелі Івана відкрита меморіальна дошка на честь Героя.

Родиною Івана Афанасьєва, друзів та небайдужих людей було зібрано кошти для придбання дрон Mavic для підрозділу "ССО". Дрон назвали "Афоня" позивним відважного воїна.

На роковинах загибелі героя на стадіонах ДЮСШ "Поділ" та ДЮСШ "Оболонь" були проведені футбольні матчі в честь Івана Афанасьєва.

Указом Президента України № 384/2022 від 02 червня 2022 року за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, Івана нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно);

• медаллю «Честь. Слава. Держава.»;

• нагрудною відзнакою громади м. Києва «Герой киянин»;

• медаллю «Вірність присязі»;

• медаллю «За оборону Харкова».