Меморіал

Бондаренко Євгеній Вікторович народився 25 квітня 1985 року та виріс у місті Кам’янське. У родині його з любов’ю виховували мати Надія та батько Віктор. Поруч із ним завжди була сестра — Вікторія Доброгорьська.

У 1992 році Євгеній пішов до 28-ї гімназії, яку закінчив у 2001 році. Після школи, з 2001 по 2004 рік, навчався в індустріальному коледжі.

Ще з юнацьких років він проявляв силу характеру та наполегливість — захоплювався бодібілдингом і досяг рівня кандидата у майстри спорту України. Його приваблювала праця з металом — він захоплювався литтєвими виробами, знаходячи в цьому не лише ремесло, а й творчість.

Певний час працював на підприємстві «Южкокс», звідки був призваний на строкову службу до Збройних Сил України. Службу завершив у 2005 році. Повернувшись до цивільного життя, працював водієм таксі — він по-справжньому любив кермо, дорогу і відчуття руху.

У 2006 році Євгеній одружився з Антоніною. У шлюбі народилися діти — донька Катерина (2008 р.н.) та син Ілля (2012 р.н.). У 2017 році шлюб було розірвано.

Попри це, він залишався неймовірно люблячим батьком. Донька і син були для нього цілим світом — він із радістю проводив із ними час, підтримував, був поруч і дарував тепло своєї батьківської любові.

У вільні хвилини Євгеній майстрував вироби з дерева, вкладав душу у створення речей власними руками та будував дім своєї мрії. Він дивився у майбутнє з надією — мріяв про щасливу сім’ю і навіть говорив, що хотів би ще одну донечку.

У 2021 році в його житті з’явилася громадянська дружина — Анастасія Дегтярь. У 2023 році народилася їхня донечка Соломія, яку ніжно називають Мія. Ім’я для неї вони обирали разом… Але побачити свою найменшу донечку Євгеній, на жаль, не встиг.

Він був дуже доброю людиною, гарним сином, чуйним братом, турботливим батьком і найкращим чоловіком. Друзі згадують Женю як людину світлу і щиру — завжди на позитиві, завжди готового прийти на допомогу, незалежно від часу — і вдень, і вночі.

Вже на третій день повномасштабного вторгнення Євгеній без вагань став на захист України — вступив до лав Національної гвардії України.

Служив у складі батальйону «Дніпро-1» та брав участь у звільненні української землі від російських окупантів.

Він не шукав виправдань і не відступав. Його слова були простими і сильними:

«А хто, якщо не я?»

Він вірив у перемогу, підтримував побратимів і ніс у собі ту внутрішню силу, яка тримає інших.

«Все буде добре» — сказав Євгеній своїй родині і вирушив на останнє бойове завдання.

За особисту мужність, проявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Євгеній Бондаренко був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Також відзначений знаком пошани «Захиснику Луганщини».

1 травня 2023 року Євгеній Бондаренко загинув у місті Кремінна, в районі Серебрянського лісу Луганської області.

Він пішов, залишивши по собі не лише біль втрати, а й світло — у серцях дітей, у пам’яті рідних, у вдячності друзів і побратимів.

Його життя — це приклад сили, доброти і безмежної любові.