Меморіал

Роман Миронович Голуб народився 11 лютого 1997 року в місті Івано-Франківськ. Навчався у ліцеї №21 імені Євгена Коновальця, згодом — в Івано-Франківському фаховому коледжі технологій та бізнесу.

З юних років вирізнявся харизмою, стилем і особливим внутрішнім світлом. Він був тим, кого неможливо не помітити — людиною, яка притягувала увагу і залишала слід у серцях.

Із перших днів повномасштабного російського вторгнення долучився до ДФТГ «Свобода», яке згодом увійшло до складу батальйону «Свобода».

Служив у складі 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука «Рубіж» (в/ч 3018), 3-го батальйону оперативного призначення «Свобода», інженерно-саперного взводу. Обіймав посаду головного сержанта інженерно-саперного взводу.

Позивний «Крафтер» став відображенням його характеру — сильного, вольового і незламного. Він швидко навчався, опановував нові військові професії, мав природну харизму і здатність вести за собою інших.

Брав участь в обороні Києва, у боях поблизу Ірпеня, а згодом — на найгарячіших напрямках: Сіверськодонецьк, Зайцеве, Бахмут. Неодноразово отримував поранення і контузії, але щоразу повертався до строю, до побратимів.

Рому любили всі. Він був дуже «кіношним» хлопцем — об’єктив камери любив його, і він жив так, ніби кожен день — це кадр із фільму.

Дорогі автівки, прогулянки з друзями, гарна дівчина, стильний одяг, унікальний стиль спілкування, акторська зовнішність і зачіска — усе в ньому мало особливий шарм.

Навіть на війні він залишався стильним, дуже серйозно ставився до вибору спорядження. Його називали секс-майором, кракеном і головним обличчям НГУ.

Він воював так само, як жив — яскраво і без страху. Завжди на найгарячішому напрямку, завжди готовий допомогти побратиму як фізично, так і морально, ніколи не відступав.

Під час виходу зі села Воронове після тяжкого бою всі тягнули по трубі, а він тягнув NLAW, щоб той не дістався ворогу. Задихався, матюкався, але не зупинявся.

Коли навколо нього вибухали гранати і міни — він завжди залишався цілим. Побратими навіть жартували, що у Крафтера є «магічна аура», яка не дає гранатам працювати в радіусі навколо нього.

Під час бойових дій пострілом із ручного гранатомета ліквідував БМП з екіпажем та чотирьох окупантів, пострілами з автомата — ще одну БМП та боєкомплект ворога. Разом із побратимами виявив і знищив 32 гранатомети, понад 80 артилерійських снарядів, два протитанкові «Фаготи», 18 ВОГів та інші боєприпаси. Попри поранення, прикрив відхід десятьох побратимів.

Побратими згадують:

«Крафтер був сильною та вольовою людиною. Мав чітку життєву позицію, великий авторитет в колективі та завжди тримав слово. На нього можна було розраховувати в критичних ситуаціях. У Роми була шалена енергія, він був сміливим та безжальним до ворога. Це велика втрата як для нашого батальйону, так і для всієї української нації. Ми втратили вірного сина, котрий до останнього свого дня боронив Україну. Він був вірним собі та пішов до кінця».

Попри молодий вік, він мав величезну повагу в батальйоні — для багатьох став старшим братом, для когось навіть сином.

За 12 годин до смерті він спілкувався з побратимами, скинув відео і сказав, що «нас древніх воїнів лишилось мало вже».

За кілька годин до цього вони разом святкували день народження Рожка, говорили про нього — який він красень, як виріс на посаді, як почав вести за собою інших.

За півтори години до загибелі Рома привітав Рожка з днем народження. За годину — поговорив зі своїм командиром. А потім пішов на задачу, де підступна куля спіймала його.

Півтори години очікування від першої інформації до підтвердження стали для побратимів особистим болем.

Роман Голуб загинув 30 грудня 2023 року поблизу села Спірне Донецької області Бахмутського району від кулі снайпера.

Він загинув як у кіно. Але це було життя.

20 січня 2025 року Роману Голубу посмертно присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові.

13 червня 2025 року Президент України передав нагороду його рідним.

Роман Голуб — «Крафтер» — назавжди залишиться у строю.

У пам'яті побратимів.

У сердцях родини.

В історії України.