Меморіал

Ярослав народився 26 листопада 1994 року в с.Баланівка, що на Вінничині. З великим захватом і любовʼю розповідав усім про своє село (а коли приїжджали - завжди зі сміхом говорив «Оо, Баланівочка наша рідна»)

Складне дитинство загартувало до дорослого самостійного життя. Завжди відстоював, захищав своє і своїх

У школі був міцним хорошистом, улюблені предмети були: історія України, біологія і фізкультура

Закінчив 9-ий клас і вступив до Ладижинського коледжу, здобув кваліфікацію техніка-механіка (в період з 2009 - 2013рр)

Потім вступив до НУБіП (диплом з відзнакою) , де закінчив військову кафедру і склав присягу на вірність українському народові (2013-2015рр). З тих пір вирішив іти, пробувати своїм шляхом, військовим… Дуже хотів. Це був не випадковий вибір, він прагнув нести службу саме у розвідці

У 2017 році самостійно і з першого разу пройшов відбір і вступив на службу (у віці 23 років)

Ми жили з Яриком в одному селі, на одній вулиці по сусідству, через кілька будинків. Але спілкуватись почали тільки у юному віці. Він завжди виглядав набагато старшим, тому віталась з ним «добрий день» (він до останнього про це згадував зі сміхом) І дуже рідко бачились в селі. Він, у свій час, їздив на навчання і тренінги за кордон і по Україні (2019-2021р). Вперше в житті побачив море і гори.

Завжди викликався першим. Робив найсмачніші шашлики. Організовував і вирішував будь-яку роботу. Не міг сидіти на місці, постійно в праці. Вчив багатьох водити машину

Спочатку ми шифрували своє спілкування, зустрічались на городі біля річки, на вулиці легенько здалеку вітались киваючи. Ярик поступово розповідав про свою професію, але в дуже обмеженій інформації (аби не переживали)

Ротації по кілька місяців на сході, розлуки, відстані. Але де б він не був, завжди був звʼязок, навіть одного слова, навіть через знайомих

У 2021 році ми створили сімʼю. Щасливіших людей не було

Часті розлуки

Тоді 24.02.2022, Ярик був до цього у відрядженні вже тривалий час. Зустрілись ми аж 28 квітня. Він приїхав в 3 ночі, перед цим сказав, що хтось везе передачу і мені треба вийти забрати. Я виходжу, а з-під світла фар з посмішкою зʼявляється рідний силует. Він завжди так робив. Без попереджень

Виконував важкі бойові операції, дуже багато, на всіх можливих напрямках. Постійно на завданнях з страшними ризиками (перші дні, місяці вторгнення  - київська область, східний, південно-східний напрямки)

Січень-березень  2023 після осколкового поранення і операції знову поїхав у відрядження, вже останнє…зі словами «я не можу тут сидіти без діла, коли хлопці там працюють»

Після цього поранення я сказала, що більше ні на яке відрядження він не поїде, хотілось берегти і заховати від всіх, але він ніс дуже важливу місію

Ми були на звʼязку постійно, останній тиждень щодня говорили по відео, я все записувала, всі розмови, аж поки він знову не сказав «сонце моє, я два дні буду без звʼязку, вийду - зразу напишу, ти ж знаєш»  31 травня остання розмова

2 червня мені сказали…

1 червня 2023 у віці 28 років Підполковник Сокиринський Ярослав Володимирович загинув в результаті вибухової травми під час виконання бойового завдання

Ярослав - людина, яка прожила дуже важке життя, але не закрив своє світле серце. Ділився цим світлом з людьми, надихав, підтримував, захищав. Той, про кого згадують вічно і повторюють «таких більше нема» 

Успіхи та здобутки розвідників зазвичай не є загальновідомими, але прийде час, і імена сучасних Героїв обов’язково дізнаються

Сила. Витривалість. Сміливість. Професіоналізм. Відповідальність. Повага. Приклад. Захоплення. Вічна гордість

1437

Вічно навічно