Штонда
Андрій "Вінчік" Олександрович
Андрій "Вінчік" Олександрович
Дата народження
10.08.2000
м. Харків
Дата смерті
12.09.2024
м. Київ
Місце упокою:
Харківська область, Солоницівка
Людина – світло із сяйними очима
Народився Андрій 10.08.2000 р. в смт. Солоницівка Харківської області. Навчався в КЗ "Солоницівський ліцей №2", отримав середню освіту. Навчався в Харківському палаці дитячої та юнацькоїї творчості, брав участь у багатьох виставках та конкурсах зі своїми картинами. З дитинства Андрюша був художником. У нього в руках був дар. Не просто малювати — а бачити. Він відчував світ і вмів передати це на папері."Андрій був ,є і буде теплим світлим променем в моєму житті. Згадується його усмішка.
Ми мало з ним спілкувалися, але його бажання бачити цей світ в теплих фарбах підкорював мене... "
"У мене з Андрієм пов'язані спогади про його виставку картин, я ходила коридором другого поверху школи і думала, це ж так Бог поцілував в маківку, дитина читає погано, а такі шедеври створює..."
Після закінчення ліцею відразу став студентом НТУ "ХПІ" кафедри технології жирів та продуктів бродіння.
Свою спеціальність він обрав усвідомленою, що проявлялось з перших днів навчання. Майже з перших днів він приєднався до студентів, які займались науковими дослідженнями. Результати своїх досліджень він демонстрував й впроваджував на кафедрі, отшліфовував та доопрацьовував дома. Він «обожнював» свою спеціальність, тому активно брав участь у підготовці й проведенні заходів для школярів і цікаво, що його завзятість і любов до майбутньої професії передавалась майбутнім абітурієнтам. Не тільки Дні відкритих дверей, а й Дні Науки, щорічні Ярмарки вакансій не обходилися без участі Андрія багато хто пам’ятає його захоплюючи майстер-класи для абітурієнтів. Андрій не тільки кмітливий студент, але й прекрасна людина, він справжній українець, патріот якому ми завдячуємо життям.
Андрій став професійним виноробом і пивоваром. Садив та доглядав свій виноград, був захоплений ідеєю створити нове пиво і робив неймовірно смачне вино.
"Андрій був тією людиною, на яку завжди можна було покластися. Він допомагав без жодних прохань, був душею кафедри, готовим долучитися до будь-якої справи. Він прийшов до університету не заради стипендії чи формальних відзнак, а заради знань і власного розвитку. Він умів отримувати справжнє задоволення від того, чим займався, і надихав цим інших.
Його турбота й шляхетність проявлялися у дрібницях: він першим помічав, якщо комусь холодно, й без вагань пропонував свою куртку чи теплий чай. Андрій був цілеспрямованим і водночас самостійним: завжди доводив справи до досконалості й ніколи не шукав легких шляхів.
Таким він залишиться в нашій пам’яті — світлою людиною, яка щиро любила життя й оточувала теплом усіх навколо. Але понад усе Андрій був Героєм. Він пішов боронити Україну і віддав за неї найцінніше — своє життя.
Світла пам’ять про Андрія житиме в наших серцях завжди."
Після успішного закінчення "ХПІ", 10.12. 2021 р. був призваний на строкову службу до лав Національної гвардії України. Відповідально ніс службу в караулі на об'єкті військової частини 3102 Національної гвардії України. 04.02.2023 був прийнятий на військову службу за контрактом та призначений на посаду авіаційного механіка-сапера 1-го відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів.
Перевівся до бригади "Хартії". Свій бойовий досвід як пілот FPV-дронів Андрій здобув у боях на Донецькому напрямку та у Серебрянському лісі на Луганщині.
З травня 2024 року його підрозділ перевели на Харківщину, де Андрій став справжнім асом своєї справи. Він чудово розбирався у вибухівці, керував дронами-камікадзе та готував боєприпаси для них, дозволяючи знищувати сотні ворожих цілей. Побратими згадують його як висококласного штурмана. Він завжди був позитивним та життєрадісним, чим підтримував усіх у найскрутніші часи.
В 2024 році був нагороджений відзнакою Головнокомандуючого ЗСУ ,, Золотий Хрест,, .
Андрій завжди був позитивним і щирим, завжди підтримував родину, друзів і побратимів. Людина – світло із сяйними очима. Він горів кожною справою, за яку брався, і запалював серця навколо, не залишав місця для смутку чи страху.
07.09.2024 року, виконуючи бойове завдання, отримав вкрай тяжкі поранення. 12.09.2024 року перебуваючи на лікуванні в реанімаційному віділенні нейрохірургії Головного медичного клінічного центру МВС України м. Київ з тяжкими травмами та пораненнями, стан сержанта Штонди А.О. вкрай погіршився... і о17.55 Андрія не стало.
Йому було посмертно присвоєно орден «За мужність» III ступеня — визнання його відваги та самопожертви.
Він, як промінь, сяяв, горів і жив. Художник, що малював свою мрію.