Меморіал

Олексій був справжнім «кременем»: відповідальний, цілеспрямований, він ніколи не брався за справу, у якій не був впевнений, а якщо сказав «ні» — його думку не могло змінити ніщо. Водночас він мав рідкісний дар: навіть посеред пекла війни, переживши втрату друзів, він намагався бачити у кожній людині хороше, залишаючись щирим, усміхненим та людяним.

Життя до війни: ритм і натхнення

Ще з дитинства Олексій не знав спокою — він постійно рухався вперед. Плавання, дзюдо та безмежна любов до танців заповнювали його час. Він пройшов шлях від школи імені Сержа Лифаря до славетного ансамблю Вірського, неодноразово здобував перші місця на змаганнях з бальних танців. А ще — він мав природний талант до малювання, хоча ніколи цьому не вчився. Попри свою спортивну дисциплінованість (він ніколи не курив і не вживав алкоголю), він мав «маленьку слабкість» — обожнював смачно поїсти та дуже любив солодке.

Його шлях воїна розпочався у 2020 році. Коли ворог прийшов на нашу землю, Олексій став на її захист одним із перших. Київ, Ірпінь, Буча — він був там, де вирішувалася доля столиці. Згодом — важкі випробування у Бахмуті та Кліщіївці. Отримуючи поранення, він щоразу повертався до побратимів, бо знав: вони потребують його.

Служачи у 93-й окремій механізованій бригаді, він пройшов шлях від піхотинця до пілота БПЛА. Побратими згадують його як найкращого товариша, на якого можна було покластися у будь-якій ситуації — він ніколи не відмовлявся від роботи і завжди був першим там, де було найважче. На своє останнє завдання він міг не йти, але пішов — заради хлопців, які тривалий час тримали позиції. Він провів там 38 днів…

Олексій мріяв про тишу, природу і власний будинок у затишному місці. Він хотів спокійного, вільного життя. Він назавжди залишився для нас 23-річним хлопцем із серцем лева та душею митця.

З 20 травня 2024 року Олексій вважався зниклим безвісти. Його життєвий шлях обірвався, але світло, яке він дарував своїм близьким, продовжуватиме жити в серцях усіх, хто його знав.

Він пішов за межу, зберігши свою честь, свою посмішку і свою незламну віру в те, що він робить.