Меморіал

Володимир народився в серці України — у Кропивницькому. З дитинства вирізнявся спокійним характером, допитливістю і здатністю бачити суть у простих речах. Він не прагнув бути в центрі уваги, але завжди був поруч тоді, коли найбільше треба.

Навчався на інженера — техніка була його стихією. Він міг годинами щось майструвати, розбирати, а потім з усмішкою сказати: “Готово, перевіряй”. Та найбільше його захоплювала не техніка, а люди. Його мудрість, внутрішня рівновага й відчуття гумору були тим, що притягувало до нього друзів, колег, рідних.

У середині 2000-х Володимир переїхав до Одеси. Це місто стало для нього другим домом. Тут він працював, будував життя, закохувався в шум моря й неспішні прогулянки по узбережжю. Його часто можна було зустріти на березі — він просто сидів і слухав хвилі. Так, ніби розмовляв із тишею.

Був глибоко відданим сім’ї. Турботливий син, добрий чоловік, уважний батько. У нього було рідкісне вміння слухати — по-справжньому. Не перебиваючи, не оцінюючи. Просто бути поряд. І саме це памʼятають усі, хто мав щастя знати його.

У 2015 році Володимир пішов із життя. Але він залишив по собі слід — у спогадах, у людях, яких торкнувся його спокійний, добрий характер. У фотографіях, у жартах, які ще довго згадуватимуть. І в любові, яка не зникає з часом.