Меморіал

Андрій Дмитрович Грядюшко народився 26 лютого 2000 року в селі Хмельове Маловисківського (нині Новоукраїнського) району Кіровоградської області.

У 2005 році, у п'ятирічному віці, став першокласником Хмелівської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів Маловисківської районної ради (нині — Хмелівський ліцей).

Навчався старанно, мав гарні результати та неодноразово був відзначений грамотами. У 2016 році отримав Похвальну грамоту Міністерства освіти і науки України за особливі досягнення у вивченні фізичної культури, а також грамоту дирекції школи за активну участь у спортивному житті, районних змаганнях і високі спортивні результати.

З дитинства Андрій захоплювався футболом, тенісом і більярдом. Мав хист до малювання та художньої фотографії. Дуже любив домашніх тварин — поруч із ним завжди були його пухнасті й пернаті друзі.

Особливе місце в його житті займала родина. Він піклувався про молодшого брата Дмитра, був для нього прикладом і незаперечним авторитетом.

Після здобуття повної загальної середньої освіти у 2016 році Андрій вступив до Льотної академії Національного авіаційного університету на спеціальність «Авіаційний транспорт».

Він сумлінно навчався, водночас працюючи, щоб самостійно забезпечувати власні потреби. Приїжджаючи додому, завжди намагався порадувати подарунками батьків і молодшого брата.

Паралельно Андрій пройшов навчання на кафедрі військової підготовки Льотної академії НАУ за програмою підготовки офіцерів запасу. Після складання Військової присяги на вірність Українському народові йому було присвоєно первинне офіцерське звання молодшого лейтенанта запасу.

У червні 2020 року Андрій успішно закінчив Льотну академію, здобувши ступінь бакалавра за спеціальністю «Авіаційний транспорт» за освітньо-професійною програмою «Аварійне обслуговування та безпека на авіаційному транспорті».

Після завершення навчання Андрій поїхав працювати за кордон, щоб фінансово підтримати свою родину. Причиною стала тяжка хвороба бабусі, лікування якої потребувало значних коштів.

Наприкінці 2021 року він повернувся в Україну та почав готуватися до вступу до магістратури Льотної академії.

Із перших днів повномасштабного вторгнення росії Андрій вступив до територіальної оборони рідного села Хмельове.

9 березня 2022 року був призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період та направлений для проходження служби до 4-ї окремої танкової бригади.

Із 10 квітня 2022 року Андрій безпосередньо брав участь у бойових діях на території Донецької області. Разом зі своїм підрозділом виконував бойові завдання в районах:

* Новополя;

* Авдіївки;

* Максимільянівки (Мар'їнський напрямок);

* Сухої Балки, де підрозділ працював із танками, які вели вогонь із закритих позицій;

* Пісків;

* Яковлівки.

Усі ці факти підтверджуються офіційними довідками військової частини.

Позивний Андрія був «Душман».

Він служив командиром 3-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти механізованого батальйону 4-ї окремої танкової бригади.

Для молодого офіцера найважливішим завданням було збереження життя і здоров'я особового складу. Саме безпека його побратимів була головним пріоритетом кожного рішення, яке він ухвалював.

За мужність, професіоналізм і сумлінне виконання військового обов'язку Андрій неодноразово був відзначений командуванням.

6 травня 2022 року командир військової частини А7015 нагородив молодшого лейтенанта Андрія Грядюшка грамотою за сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, проявлену особисту мужність та героїзм, стійкість і рішучість при виконанні військового обов'язку в умовах, пов'язаних із ризиком для життя, під час заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії росії, а також з нагоди Дня піхоти.

16 серпня 2022 року до Смолінської селищної ради Новоукраїнського району надійшов лист-подяка батькам Андрія від командування військової частини А7015, у складі якої проходив службу їхній син. У ньому зазначалося:

«Висловлюємо Вам щиру вдячність за виховання сина, Андрія Грядюшка, надійного захисника Батьківщини, який чесно та сумлінно виконує свій військовий обов'язок, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України. Ваш син Андрій є прикладом для майбутніх поколінь, зразком справжнього героїзму та самовідданого служіння Україні».

Навіть перебуваючи на фронті, Андрій не відмовився від своєї мрії.

У вересні 2022 року, знаходячись у зоні бойових дій, він успішно склав вступні іспити онлайн та був зарахований до магістратури Льотної академії НАУ на денну форму навчання за спеціальністю «Авіаційний транспорт» та освітньо-професійною програмою «Аварійне обслуговування та безпека на авіаційному транспорті».

Попри те, що став здобувачем вищої освіти денної форми навчання, Андрій продовжив службу у своєму підрозділі.

Побратимам він говорив:

«Я не залишу своїх хлопців! Україна понад усе!»

17 жовтня 2022 року Андрій підвіз боєприпаси на позиції та разом із солдатами свого підрозділу прийняв бій.

Під час виконання бойового завдання поблизу Яковлівки Бахмутського району Донецької області він отримав важке поранення, несумісне з життям. Після проведених реанімаційних заходів лікарі констатували смерть.

Напередодні, 16 жовтня, Андрій востаннє спілкувався з мамою Людмилою Михайлівною, повідомивши, що веде колону на Бахмут.

17 жовтня серце мами особливо щеміло. Вона писала синові повідомлення:

«Люблю тебе, синочок».

Вранці наступного дня:

«Люблю тебе, синочок. Бережи себе».

А ввечері:

«Люблю тебе, мій синулічка».

Та Андрій уже не зміг прочитати ці слова, сповнені безмежної материнської любові.

Через кілька днів родина отримала офіційне сповіщення про загибель лейтенанта Андрія Грядюшка, який загинув під час виконання бойового завдання поблизу Яковлівки Бахмутського району Донецької області.

24 жовтня 2022 року Андрія провели в останню путь у рідному селі Хмельове.

Після загибелі Андрій Дмитрович Грядюшко був посмертно нагороджений почесною відзнакою командира військової частини «За оборону Авдіївки».

Указом Президента України від 14 січня 2026 року №55/2026 Андрія Грядюшка посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня — за особисту мужність, самовіддані дії у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України та вірність військовій присязі.

Особливими для родини стали слова побратима, який не зміг приїхати на похорон через перебування на передовій:

«…Перед Вами ми стаємо на коліна і просимо вибачення, що не змогли зберегти нашого Командира… З ним ми ходили в бій і виходили з бою без жодної втрати…»

Андрія пам’ятають усміхненим, добрим, чесним, цілеспрямованим, працьовитим, доброзичливим і мужнім. Людиною, яка вміла брати на себе відповідальність, берегла своїх побратимів і без вагань стала на захист України.

Життя Андрія Грядюшка було недовгим, але надзвичайно змістовним. Він встиг здійснити свою мрію стати офіцером, здобути освіту, заслужити повагу побратимів і стати командиром, якому довіряли найдорожче — життя своїх людей.

Він не залишив свій підрозділ навіть тоді, коли мав право повернутися до навчання. До останнього залишався поруч із побратимами, яким одного разу сказав: «Я не залишу своїх хлопців! Україна понад усе!»

Саме таким — добрим, чесним, відповідальним, мужнім, відданим військовій присязі та Україні — Андрій назавжди залишився у пам'яті рідних, друзів, побратимів і всіх, хто мав честь знати його.

Світла пам'ять мужньому воїну, який до останнього подиху залишався вірним своїм побратимам, військовій присязі та Україні.