Махновець
Олександр Вʼячеславович Позивний «МАХНО»
Олександр Вʼячеславович Позивний «МАХНО»
Дата народження
30.05.1996
Місто Луцьк
Дата смерті
11.02.2024
Місто Авдіївка
Місце упокою:
Волинська, Луцьк (50.75549086364947, 25.46459197998047)
НАДЗВИЧАЙНО СВІТЛИЙ І ДОБРИЙ ЧОЛОВІК ❤️
Саша обожнював дивитися і грати футбол у вільний час. Пам’ятаю як приїздив у відпустку, обов’язково мав піти з хлопцями на стадіон біля 15 школи пограти у футбол. Я як дружина підтримувала його хоббі, була завжди поруч, вболівала.
До війни працював на підприємстві “ Кромберг енд Шуберт». У 2019 році ми з Сашком познайомились, а в 2021 році одружилися. Разом мріяли про власний будинок, Сашко дуже хотів купити власний автомобіль, тому щоб здійснити всі свої плани, ми почали збирати документи на візу в Англію, щоб поїхати на роботу. Але 24 лютого 2024 року змінило всі плани на життя.
У 2022 році Олександр пішов служити. Пригадую як не одноразово мені казав: Леся ну хто як не я піду захищати своїх рідних. Перша ротація Сашка на схід була в 2023 році, обороняли місто Марʼянка. Після тривалої оборони міста, хлопці повернулися на ротацію на рідну Волинь, де вони проходили службу в 6 Волинському прикордонному загоні.
В січні 2024 року Олександра відправляють в Донецьку область, тримати оборону міста Авдіївка, де 11 лютого 2024 року Олександр зник безвісти. Всі ці 2 роки і 3 місяці родина надіялася, що Олександр живий, що він можливо в полоні. Але дзвінок дружині 12 травня 2026 року, обірвав усі надії на те, що Олександр живий, Збіг ДНК підтвердив загибель. Поховали Олександра 18 травня 2026 року в місту Луцьк, на алеї військових.
Завжди згадую нашу останню розмову по відеозвʼязку, це було 11 лютого 2024 року близько 01.00 ночі, і вже через 6 годин Сашко загинув. Останні слова, які він мені сказав запам’ятаю назавжди: «Все буде добре, я люблю тебе моя хороша, і так хочу до тебе», це були останній його слова перед загибеллю.
Саша завжди оберігав мене від всього негативного, навіть якщо на завданні було складно, ніколи не казав про це, бо нехотів щоб я нервувалася. Найпрекрасніший чоловік, найсвітліша і найдобріша людина. Він хотів довгого, щасливого сімейного життя.
Сашко я так за тобою сумую, в моєму серці ти будеш назавжди, світлу пам’ять про тебе буду нести все своє життя. Кохаю безмежно. Нікому не дам тебе забути! Війна забирає найкращих!
Любіть своїх рідних та бережіть їх.