Меморіал

Василь народився 14.10. 1970 р. у с. Негівці, зростав у багатодітній сім”ї, був п”ятою дитиною. Змалку любив спортивні ігри, тому після закінчення школи вступив у Івано- Франківський технікум фізичного виховання, де навчався дуже добре ,здобував перемоги і медалі. У 1989 р. був призваний до армії; відбував службу в Чехословаччині, де останні місяці служби виконував обов”язки командира роти. Після армії працював вчителем Довговойнилівської школи та спортивним керівником в с. Негівці, а також продовжує навчання у Львівському інституті фізичної культури ,але через фінансові труднощі залишає все і їде працювати за кордон. У 1998р. одружився в с. Томашівці, з того часу проживав разом сім”єю, був коханим чоловіком та дбайливим батьком . У 2000 р. йде працювати знову вчителем у двох школах: Томашівській та Негівській, бере активну участь у громадському житті: змаганнях ,фестивалях.Василь Васильович був хорошим вчителем, його любили учні, поважали колеги. У 2001 р. разом з дружиною стали переможцями обласного телевізійного конкурсу «Серця двох». З 2009 р. працює на сезонних роботах будівельником та копає по селах криниці. Василь був добрим, щирим, працьовитим, багато допомагав рідним, піклувався про сім'ю. Коли почалася війна 2014 р. пройшов комісію і чекав коли покличуть. Після початку повномасштабного вторгнення Василь Шевчук 28 лютого добровільно пішов до військкомату , щоб стати на захист своєї країни, але через вік його не взяли на службу – пообіцяли, що пізніше. 23 червня Василя мобілізували до лав 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї бригади «Едельвейс» ЗСУ. Чоловік обійняв посаду водія та вирушив на фронт. Загинув ,

став для всіх нас взірцем відваги та самопожертви заради України, заплатив найвищу ціну за нашу свободу. Поховали Василя в селі Томашівці . Його могилу вшановують родина, односельчани, друзі, побратими.

Вдома на захисника чекали дружина , троє синів Микола,Святослав,Тимофій ,сестра Олександра та брати Богдан,Ярослав,Дмитро, похресники Руслан,Олег та Роксолана.

 Нагородили Героя посмертно медаллю: «За заслуги перед Прикарпаттям» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня президента України. Та також медаллю Івано-Франківської ради “Лицар бойового чину”

Вічна пам'ять та Шана Герою України навіки віків Назавжди

На фасаді Томашівської гімназії була встановлена інтерактивна дошка 

20 серпня 2022 р., де Василь Васильович працював ,а 14 січня  2024 р.на фасаді  Негівської гімназії ,де Герой навчався і працював.

Дякую Вам тату за життя.

За усе, що маю у цім світі,

За свободи теплі відчуття,

За степи в духмянім різноцвітті!

За ліси, за трави, за садки,

За село, де можем проживати!

Дав Торець із Божої руки.

Мусіли ви захищати!

За дитинство дякую я Вам,

Вчили нас поваги та любові,

Як же я Вам в небо передам?

Біль не поміщається у слові.

Дуже сумно,тату,кожен раз ,

Як дитячі спогади гортаю,

Буде дошка пам'яті про Вас -

Урочисто люди відкривають.

Пам’ятаю, ігри та футбол,

І машину так водили вміло,

Не заб’єте з нами більше гол, 

Бо земля покрила рідне тіло.

Дякую рідненький за усе,

За братів, за юність,

за турботу,

Бо у вас є серце золоте,

І душа велика патріота!

Вчили нас любити все своє,

Це село, маленьку Батьківщину,

Вже душа у Господа жиє,

Ви життя віддали за Україну.

Хай же пам’ятають у віках,

Як кроваво пишеться свобода,

Ніс Вас тату, Ангел на руках,

Чотири роки в небі Ваша душа сіяє,

Наш тату, наш Герою, наш Ангеле святий.

Ваш подвиг незабутній країна пам'ятає,

Для нас Ви у молитві назавжди живий.

Минають дні і ночі, а біль не ущухає,

І туга за Вами стискає нам серця.

Ваш голос і усмішку родина споминає,

Любов Ваша батьківська триває без кінця.

Ви захищали сміливо свободу і родину,

Своє життя віддали за мирні майбуття.

За рідну Землю-Мати, за нашу Україну

Боролися відважно до краю, до пуття.

Низький уклін Вам , наш батьку Василю,

У мирі спочивайте ,де праведні стають.

Вашу незламну славу, Вашу відважну силу

Нащадкам у віках вже ніколи не забуть.