Меморіал

Василь народився 14.10. 1970 р. у с. Негівці, зростав у багатодітній сім”ї, був п”ятою дитиною. Змалку любив спортивні ігри, тому після закінчення школи вступив у Івано- Франківський технікум фізичного виховання, де навчався дуже добре ,здобував перемоги і медалі. У 1989 р. був призваний до армії; відбував службу в Чехословаччині, де останні місяці служби виконував обов”язки командира роти. Після армії працював вчителем Довговойнилівської школи та спортивним керівником в с. Негівці, а також продовжує навчання у Львівському інституті фізичної культури ,але через фінансові труднощі залишає все і їде працювати за кордон. У 1998р. одружився в с. Томашівці, з того часу проживав разом сім”єю, був коханим чоловіком та дбайливим батьком . У 2000 р. йде працювати знову вчителем у двох школах: Томашівській та Негівській, бере активну участь у громадському житті: змаганнях ,фестивалях.Василь Васильович був хорошим вчителем, його любили учні, поважали колеги. У 2001 р. разом з дружиною стали переможцями обласного телевізійного конкурсу «Серця двох». З 2009 р. працює на сезонних роботах будівельником та копає по селах криниці. Василь був добрим, щирим, працьовитим, багато допомагав рідним, піклувався про сім'ю. Коли почалася війна 2014 р. пройшов комісію і чекав коли покличуть. Після початку повномасштабного вторгнення Василь Шевчук 28 лютого добровільно пішов до військкомату , щоб стати на захист своєї країни, але через вік його не взяли на службу – пообіцяли, що пізніше. 23 червня Василя мобілізували до лав 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону 10-ї бригади «Едельвейс» ЗСУ. Чоловік обійняв посаду водія та вирушив на фронт. Загинув ,

став для всіх нас взірцем відваги та самопожертви заради України, заплатив найвищу ціну за нашу свободу. Поховали Василя в селі Томашівці . Його могилу вшановують родина, односельчани, друзі, побратими.

Вдома на захисника чекали дружина , троє синів Микола,Святослав,Тимофій ,сестра Олександра та брати Богдан,Ярослав,Дмитро, похресники Руслан,Олег та Роксолана.

 Нагородили Героя посмертно медаллю: «За заслуги перед Прикарпаттям» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня президента України. Та також медаллю Івано-Франківської ради “Лицар бойового чину”

Вічна пам'ять та Шана Герою України навіки віків Назавжди

Чотири роки в небі Ваша душа сіяє,

Наш тату, наш Герою, наш Ангеле святий.

Ваш подвиг незабутній країна пам'ятає,

Для нас Ви у молитві назавжди живий.

Минають дні і ночі, а біль не ущухає,

І туга за Вами стискає нам серця.

Ваш голос і усмішку родина споминає,

Любов Ваша батьківська триває без кінця.

Ви захищали сміливо свободу і родину,

Своє життя віддали за мирні майбуття.

За рідну Землю-Мати, за нашу Україну

Боролися відважно до краю, до пуття.

Низький уклін Вам , наш батьку Василю,

У мирі спочивайте ,де праведні стають.

Вашу незламну славу, Вашу відважну силу

Нащадкам у віках вже ніколи не забуть.