Левицький
Андрій Володимирович "УКОЛ"
Андрій Володимирович "УКОЛ"
Дата народження
30.07.1991
с. Межиріч (Рівненська обл.)
Дата смерті
18.08.2023
поблизу нп. Комишуваха (Запорізька обл.)
АНДРІЙ ЛЕВИЦЬКИЙ «УКОЛ» — ЛІКАР, ЯКИЙ РЯТУВАВ ЖИТТЯ ДО ОСТАННЬОГО
Андрій Володимирович Левицький, позивний «Укол», був людиною, для якої допомагати іншим стало справою життя. Лікар за покликанням, військовий медик і Захисник України, він залишався поруч із тими, хто потребував його допомоги, навіть тоді, коли сам зазнав поранень.
Добрий, товариський, життєрадісний, люблячий син, прекрасний чоловік та відважний воїн. Таким Андрія пам’ятають його рідні, близькі та побратими.
ДИТИНСТВО ТА ОСВІТА
Андрій Володимирович Левицький народився 30 липня 1991 року в селі Межиріч Рівненської області.
Навчався у Межиріцькому ліцеї. Після закінчення школи здобував освіту у Шепетівському фаховому коледжі, де опановував медичну справу.
Згодом продовжив навчання у Міжнародному економіко-гуманітарному університеті імені академіка Степана Дем’янчука на факультеті здоров’я, фізичної культури і спорту.
Свій професійний шлях Андрій також пов’язав із цим напрямком. Він постійно вдосконалював свої знання та навички, а пацієнти щиро відгукувалися про його високий професіоналізм.
ЛЮДИНА З ДОБРИМ СЕРЦЕМ
Рідні та близькі обожнювали Андрія за його добре серце, тонке почуття гумору, відкритість та бажання завжди допомагати людям.
Добрий, товариський і життєрадісний, він умів підтримати, був відкритим до людей і завжди був готовий прийти на допомогу.
Для своєї родини Андрій був люблячим сином і прекрасним чоловіком. Рідні та близькі посідали особливе місце в його житті.
ВІЙСЬКОВИЙ ЛІКАР
Із початком повномасштабного вторгнення Андрій разом із батьком пішов захищати рідну Батьківщину.
На військовій службі молодший сержант Андрій Левицький, позивний «Укол», був військовим лікарем. Він рятував життя своїх побратимів, надаючи допомогу тим, хто отримував поранення на полі бою.
Під час служби Андрій і сам постраждав унаслідок ворожих обстрілів. Після лікування в госпіталях він знову повертався у небезпечні зони, щоб бути поруч зі своїми товаришами та продовжувати допомагати їм.
За це його дуже поважали й цінували на військовій службі.
Навіть переживши поранення, Андрій не залишив своєї справи. Там, де кожна хвилина могла вирішувати долю людини, він продовжував виконувати свій обов’язок і залишався вірним своєму покликанню — рятувати людські життя.
НАГОРОДИ
За службу та врятовані людські життя Андрій Левицький був відзначений нагородою «За врятоване життя».
Також молодшого сержанта Андрія Володимировича Левицького посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.
Державну нагороду Героя отримала його дружина Єлизавета Володимирівна Левицька.
ОСТАННІЙ БІЙ
18 серпня 2023 року життя Андрія Левицького обірвалося.
Він загинув унаслідок ракетного обстрілу російських військ у районі населеного пункту Комишуваха Запорізької області.
Андрію назавжди залишилося 32 роки.
Війна забрала молодого чоловіка, люблячого сина, лікаря та воїна, який свої знання й сили віддавав порятунку інших і до останнього залишався вірним своєму покликанню та Україні.
Поховали Захисника у рідному селі Межиріч Рівненської області.
ПАМ’ЯТЬ
Андрій Левицький назавжди залишиться в пам’яті рідних і близьких люблячим сином, прекрасним чоловіком, добрим, товариським і життєрадісним Андрієм.
Для побратимів він назавжди залишиться «Уколом» — надійним товаришем і військовим медиком, який рятував поранених та навіть після власних поранень повертався до служби, щоб знову бути поруч із тими, хто потребував його допомоги.
Для України — Захисником, який у найважчий час став на оборону своєї Батьківщини.
Його покликанням було рятувати життя. І цьому покликанню Андрій залишився вірним до останнього.
Його життя обірвала війна, але пам’ять про його добре серце, людяність, мужність, професіоналізм і відданість своїй справі назавжди залишиться у серцях рідних, близьких, побратимів, пацієнтів та всіх, хто знав Андрія.
Світла та вічна пам’ять Андрію Левицькому — військовому медику, Захиснику України, який рятував життя інших до останнього.