Меморіал

У 2009 році він переїхав до міста Берислав. Тут його життєвий шлях продовжився професійною діяльністю, а з 2017 року Олександр очолив господарську дільницю Бериславського машинобудівного заводу. Колеги відзначали його організованість, надійність і спокій у вирішенні складних завдань.

З початком повномасштабного вторгнення він залишив окуповані території та приєднався до добровольців. Олександр пройшов шлях від солдата до командира відділення безпілотних літальних комплексів, служив у 33 окремому інженерному полку ДШВ ЗС України.Його служба охоплювала різні регіони України: Запорізьку, Донецьку, Харківську та Сумську області. Навіть після поранення біля Білогорівки у 2022 році він повернувся до служби, продовжуючи виконувати свої обов’язки на передовій.Він був надійним другом, людиною, яка ніколи не залишить в біді. На нього можна було покластися у будь-якій ситуації. Він завжди знаходив слова підтримки, простягав руку допомоги й був поруч тоді, коли це було найбільше потрібно.

За мужність та відданість Україні Олександр отримав численні нагороди: Орден «За мужність» III ступеня, Орден «За мужність» II ступеня (посмертно),відзнаки Президента України «За оборону України», відзнакою міністра оборони України  "Хрест десантно-штурмових військ" та інші відзнаки. Кожна з них відображала його професіоналізм і готовність стояти на захисті рідної землі.

27 грудня 2025 року Олександр загинув на Донецькому напрямку, виконуючи бойове завдання. Його життя було сповнене простих, але важливих цінностей: турботи про сім’ю, відповідальності перед колегами та відданості країні.

Пам’ять про Олександра Половинкина житиме у серцях рідних, друзів і всіх, хто мав змогу знати його особисто. Він залишив приклад чесності, спокою та готовності робити свій внесок у захист і розвиток своєї країни.