Меморіал

Лещенко Едуард Володимирович народився 13 січня 2001 р в с.Біжівка на Сумщині .Навчався в Біжівській школі .Ріс добрим,гарним, чесним,слухняним хлопчиком.Допомагав батькам,дбав про молодшого брата.Захоплювався технікою.З 6 років вже сам їздив мотоциклом, трактором та машиною.Чітко знав,що в майбутньому стане інженером-механіком.Тож після школи навчався в Роменському коледжі на факультеті «Інженерія».По закінченню вступив в Сумський національний аграрний університет.Отримав диплом «Бакалавра» та пішов в магістратуру.Любив життя,своїх батьків,брата та кохану дівчину Вікторію.З Вікусею зустрічалися 5 років.Планував створити власну сімʼю,дуже любив маленьких дітей.Мріяв про донечку та синочка.Праць овитий,цілеспрямований,відповідальний,добрий,веселий,щирий,завжди готовий прийти на допомогу...Дуже дружні стосунки були з татом,всі справи вирішували разом.Разом працювали ,ходили на полювання,рибалку,планували,раділи,
мріяли...
Навчання Едуард поєднував з роботою.Спочатку працював на СТО в м.Києві,потім на СТО - в м.Суми.Фермерував разом з татом в рідному селі.З самого дитинства була мрія:стати далекобійником.В серпні 2024р влаштувався водієм в МХП «Урожайна країна».Радості не було меж.Пишався тато,раділа мама...31 серпня 2024р ,в День далекобійника, вже ввечері ворог прицільно вдарив балістикою по зерновозах,які чекали на загрузку поблизу міста Суми.За мить обірвав життя юнака-студента,який вже відпочивав в кабіні своєї машини.Зруйнував плани,знищив долі...
Яскраве юнацьке життя,палке взаємне кохання,великі плани на майбутнє,гордість тата,радість мами,підтримку брата,щастя коханої -Все знищили кацапські нелюди...
Хай ніхто і ніколи не буде забутий.

Стежка на цвинтар...
Йду щодня сумна.
Не знаю, де беруться жити сили?!
Хай буде проклята навіки та війна...
І ті кати, що сина мого вбили..