Меморіал

З дитинства був добрим, спокійним, відповідальним і сміливим хлопчиком. Любив футбол, а в підлітковому віці захопився автомобілями. Допомагав батькові ремонтувати їх, поступово здобував досвід, а згодом і сам почав займатися ремонтом, перетворивши захоплення на улюблену справу.

Анатолій дуже любив свою сім’ю — маму, сестер, брата, усіх рідних. Був улюбленим сином, добрим і співчутливим братом. Особливе місце в його серці посідав племінник Олежик.

Веселий і щирий, він умів підтримати розмову, пожартувати, подарувати людям навколо тепло й гарний настрій. Завжди був готовий підтримати та допомогти. Любив життя, і його любили всі, хто його знав.

Анатолій любив риболовлю й походи по гриби, із задоволенням вирушав у поїздки — дорога завжди вабила його. А ще дуже любив каву. У цих простих радощах теж був увесь Анатолій — щирий, життєрадісний, закоханий у життя.

У березні 2023 року Анатолій приєднався до лав Збройних Сил України. Служив у складі 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. Мав військове звання молодшого сержанта та обіймав посаду старшого стрільця-оператора 3-го єгерського відділення 1-го єгерського взводу 7-ї єгерської роти 3-го єгерського батальйону.

Пройшов важкі бої на Вугледарському напрямку, брав участь в обороні села Павлівка. Згодом воював на Луганщині, а потім — на Авдіївському напрямку. Мужньо виконував свій військовий обов’язок, захищаючи рідну землю.

9 квітня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу села Семенівка Покровського району Донецької області, Анатолій прийняв свій останній бій. В умовах важких штурмових дій противника, танкових атак і запеклого бою він загинув.

Із цього бою він уже не повернувся.

Анатолій віддав найдорожче — своє життя — за волю та свободу, за рідну Україну та її незалежність. Йому назавжди залишилося 28 років.

Упродовж 19 місяців Анатолій вважався зниклим безвісти. Увесь цей час рідні шукали, чекали й вірили.

6 лютого 2025 року було отримано перший збіг ДНК. 12 листопада 2025 року підтверджено збіг ДНК 99,9%. Після довгих місяців болючого очікування та невідомості родина отримала підтвердження його загибелі.

У пам’яті близьких він назавжди залишиться щирим, життєрадісним і турботливим — людиною, яка любила свою сім’ю, улюблену справу та саме життя.