Меморіал

Народжений у серці Львівщини — місті Новий Розділ, Володимир був тим, хто ніс у собі світло доброти, сили та вірності. З дитинства вирізнявся щирим серцем, відкритістю та допитливим розумом. Навчався у Новороздільському НВК «Лідер», де з ранніх років виявляв любов до знань, особливо до англійської мови. А ще більше — до людей.

Після школи обрав шлях праці: вступив до професійного ліцею, де здобув фах слюсаря, електромонтера й водія. Своїми руками міг дати лад техніці, а своїм ставленням — зігріти душу.

У 2018 році працював на заводі ОДВ-Електрик, але його серце рвалося до більшого — до служби Україні. У жовтні 2019 року, ще не досягши 20 років, добровільно пішов до армії. Батьки, розуміючи його порив, дали згоду. Він мріяв бути десантником — і здійснив цю мрію. Пройшов навчання в Житомирі, а потім — служба в Чернівцях, контракт, бойова підготовка, фронт.

Володимир служив старшим стрільцем. У 2020–2021 роках перебував на Луганщині, зокрема в Станиці Луганській, за що був відзначений грамотою. Його служба завжди була зразковою: він отримав подяки як від військових командирів, так і від міського голови Чернівців — за сумлінність, дисципліну й честь.

24 лютого 2022 року все змінило. Підрозділ, у якому служив Володимир, саме мав вирушити на чергову ротацію, але війна застала їх у Миколаєві. 3 березня 2022 року, в селі Андріїчикове Миколаївської області, Володимир загинув, захищаючи рідну землю від ворога.

Йому було лише 22… Та за ці роки він встиг стати справжнім чоловіком, Героєм, братом, сином, другом, захисником. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Та й до служби, й на війні, він залишався собою — добрим, світлим, завжди готовим підтримати. Любив тварин, і після повернення з Луганщини завів добермана Єву — вона стала пам’яттю про нього в домі, живим спогадом про його ласку та турботу.

Коли був удома, кожну мить віддавав родині: грався з молодшими братами, ніжно обіймав маленьку сестричку, провідував бабусь. Любив жартувати, смішити рідних — був душею компанії, тією людиною, що дарувала іншим радість просто своєю присутністю.

Його серце зупинилося на війні, але любов, яку він залишив — живе. У кожному, хто його знав. У родині, яку він так ніжно любив. У побратимах, яким став братом. У пам’яті країни, яку захищав до останнього подиху.