Меморіал

Усік Олексій Ігорович (позивний «Боксер») — історія справжнього Героя, доля якого була випробувана вогнем війни та втратами, але наповнена глибокою відданістю, мужністю та любов’ю до Батьківщини.

Народився 29 квітня 1994 року в місті Києві. Був сором’язливим хлопчиком із великим серцем, завжди готовим допомогти іншим. З дитинства вирізнявся відповідальністю — ще маленьким сам водив молодшу сестру до садочка та забирав її. Зростав у селищі Клавдієве, де й пройшло його дитинство.

Підліткові роки Льоша провів у молодіжному русі «Молодь Клавдієва», де займався спортом та активно розвивався як особистість. Перейшовши до нової школи, перескочив один клас і став наймолодшим серед однокласників, проте завжди був на рівні, нікому не поступався.

Після школи вступив до Київського національного університету технологій та дизайну. Але 2014 рік змінив його плани — з початком війни на сході України Олексій відчув обов’язок стати на захист своєї країни. Він пішов служити на строкову службу до лав Національної Гвардії України. Відслуживши рік, повернувся до цивільного життя.

Завдяки наполегливості, майстерності у ремонті техніки та працьовитості, Олексій досяг успіху у професії. Працював сервісним експертом з побутової техніки у компанії Electrolux, де його добре знали — його телефон був червоний від дзвінків клієнтів, а руки — золоті.

Та в лютому 2022 року він знову добровольцем став до строю — цього разу до Бородянського військкомату. Отримав позивний «Боксер» і вступив до складу Територіальної оборони Клавдієва — рідного селища, кожну вулицю якого він знав до дрібниць. Протягом 21 дня боровся з ворогом, захищаючи землю, побратимів і місцевих мешканців.

Він пережив окупацію, втрату побратима, ледве не потрапив у полон. Майже нічого не розповідав, але його погляд і посивіле волосся свідчили про пережите. Згодом рідні дізналися: саме Олексій вивозив поранених, знаходив склади з боєприпасами, здійснював розвідку.

З 24.02.2022 — у лавах 2-го взводу 383-ї команди охорони військкомату Бородянки.
Виконував глибокі розвідувальні рейди в тилу ворога, діяв у тимчасово окупованих населених пунктах. Збирав дані серед місцевого населення, вів спостереження за пересуванням ворожої техніки, здійснював цільовказування.

1 березня 2022 року у складі групи з трьох осіб захопив транспортно-зарядну машину РСЗВ «Ураган» із 16 ракетами та картою переміщення ворожої техніки. Вони вивели техніку з ладу: зняли підривники, пошкодили шасі, двигун, акумулятори, злили паливо, після чого сховали її в лісі.

14 березня 2022 року група з трьох осіб потрапила в засідку. Один із побратимів потрапив у полон. 19 березня 2022 року Олексій вирішив пробиватись до Києва та піти до Національної Гвардії України .

Був у розшуку ворогом за участь у розвідувальній діяльності та керування дроном. Також брав участь у захисті АЗС «КЛО», де спільно з іншими бійцями змусили відступити ворожу колону (3 БМД-2 та 2 одиниці з ПММ).

З 20.03.2022 — служба у в/ч 3066, призначений на посаду снайпера (2 категорії) 1-го відділення стрілецького взводу охорони об’єкта 163, 6-го стрілецького батальйону. Льоша продовжив свою службу, але вже в складі Національної Гвардії України.
Перевівся до в/ч 3027 («Буревій») — Першої президентської бригади оперативного призначення імені гетьмана Петра Дорошенка. Був підвищений до звання молодшого сержанта.

13 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання був поранений — отримав осколкове поранення ноги та тяжку травму пальця на правій руці. Після лікування та відновлення повернувся до служби.

Та доля приготувала ще одне випробування.
Під час поїздки на службу Олексій загинув у страшній ДТП. Йому було лише 29 років.

⸻

Його життя — це приклад мужності, відваги та щирої любові до своєї землі.
Усік Олексій Ігорович назавжди залишиться в пам’яті як Герой, який не шукав слави, але віддав усе, щоб захистити інших.
Його позивний «Боксер» сьогодні звучить, як символ сили, честі та незламності.