Меморіал

Рядовий поліції. Доброволець. Захисник України.
Загинув на околицях Бахмута Донецької області під час штурму позицій окупантів.

Життєвий шлях
Олександр народився 3 травня 1997 року в селі Велика Кам'янка на Коломийщині.
У 2014 році закінчив Великокам’янську школу й вступив до Надвірнянського коледжу НТУ (нині — ВСП «Надвірнянський фаховий коледж НТУ»), де навчався за спеціальністю «Обслуговування і ремонт автомобілів і двигунів». У 2017 році здобув фах автомеханіка.
Ще в студентські роки був самостійним — працював барменом у Коломиї. Згодом — у ресторані. А після — поїхав на заробітки до Польщі, працював на будівництві мостів, де самотужки заробив на свою першу машину.
Любив футбол, грав у турнірах, зокрема й у Польщі. Дуже любив свою родину: маму, сестру Мирославу, племінників — Матвійка та похресницю Злату.

Служба та бойовий шлях
Із початком повномасштабної війни прийняв свідоме рішення стати добровольцем. Вступив до штурмової бригади Національної поліції України «Лють», до полку «Цунамі».
Пройшов спеціальну підготовку на Черкащині та в Одесі. Брав участь у зйомці репортажу 5 каналу. Був інспектором взводу штурмового батальйону полку управління поліції особливого призначення №2.
Захищав Україну в одному з найгарячіших напрямків — селі Кліщіївка під Бахмутом. Вперше вступив у бій під час штурму, коли замінив травмованого побратима. Виявив надзвичайну рішучість, спокій і мужність. Рятував інших — розкопував підвали, тримав оборону, ходив по підкріплення. Після боїв підтримував побратимів гумором, залишався усміхненим навіть на передовій — звідси й позивний «Смайлик».
Під час наступного штурму, перебуваючи в бойовому контакті з ворогом, врятував життя побратимам, але отримав смертельне поранення. Його тіло вдалося евакуювати лише через кілька днів, під шквальними обстрілами.

Пам’ять
Олександр загинув 1 вересня 2023 року.
Його зустрічали всім селом — на колінах. Провести в останню путь приїхали поліціянти з усієї області та з Одеси, де Сашко проходив навчання.
Мати Героя розповідає:
«Війна дуже змінила сина. За три місяці він із безтурботного юнака перетворився на справжнього воїна — серйозного і впевненого в собі. Саша — наша душа, світла дитина...»
«Це була велика, тяжка втрата. Вона з нами постійно…»

Нагороди
(посмертно):
• Орден «За мужність» III ступеня (30 грудня 2023 року)
• Відзнака Президента України «За оборону України»
• Відзнака Головнокомандувача ЗСУ «Хрест хоробрих»
• Звання капрал поліції

Родинна пам’ять
Рідні зберігають усі речі й нагороди як найдорожчу реліквію:
«Це все, що залишилося від нашого Синочка...»
У словах матері — біль, який неможливо побачити, але який назавжди залишиться в серці.

Його життя закреслила війна.
Та пам’ять наша збереже його навіки.