Меморіал

Солдат, водій, військовослужбовець 2 стрілецької роти 111 батальйону 110 окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.

Народився Владислав 28 січня 2000 року в місті Запоріжжя. Там і проживав до останніх днів разом із родиною: мамою, татом і молодшим братом. Зростав доброю, щирою та привітною дитиною. Із дитинства захоплювався риболовлею — цю любов зберіг до кінця життя.

Навчався у Запорізькому навчально-виховному комплексі №67. Згодом закінчив Запорізький металургійний коледж за спеціальністю «Залізничні перевезення», після чого продовжив навчання в Національному університеті "Запорізька політехніка", де здобув ступінь бакалавра. Планував вступати до магістратури. Паралельно працював помічником машиніста на підприємстві ПАТ «Запоріжсталь».

Характер і життя серед людей.
Влад був душею компанії, мав багато друзів, які цінували його щирість, доброту, відкритість і безкорисливість. Його всі любили — за вірність у дружбі, теплоту серця, здатність допомагати без вагань.

Для своєї родини він був найкращим сином, братом, онуком, племінником, а для друзів — надійною опорою й прикладом людяності. У будь-який час доби, за будь-якої погоди, Влад готовий був допомагати, не вагаючись жодної секунди. І завжди казав матері:

«Мамуль, ну там же потрібна моя допомога. Ну хто ще це зможе?»

Шлях захисника.
З початком повномасштабного вторгнення, 28 лютого 2022 року Владислав добровільно вступив до лав Збройних сил України. Його обрали до складу 110-ї окремої бригади територіальної оборони, 111 батальйон, 2 стрілецька рота. Своє рішення боронити Батьківщину він прийняв усвідомлено, щиро й рішуче — з бажанням захистити свою землю, родину і всіх, хто потребував допомоги.

Позивний «Веселий» Влад отримав за свій характер: завжди усміхнений, позитивний, енергійний, доброзичливий, він заряджав оточення світлом і теплом навіть у найважчі часи.

Улітку 2023 року Владислав освідчився своїй коханій дівчині. Вони готувалися до весілля. Та, на превеликий жаль,пройшло трохи більше місяця і він загинув, виконуючи бойове завдання поблизу села Приютне Пологівського району.


Загибель.
20 липня 2023 року під час виконання бойового завдання під с. Приютне, Влад загинув, залишаючись вірним присязі й обов’язку до останнього подиху. Йому було лише 23 роки…

«У нього було стільки мрій, планів, щирих намірів… але його життя обірвали російські тварі,окупанти…»

Вшанування пам’яті.
За свою віддану службу Владислав був нагороджений:

Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Пам’ять.
Владислав Васиньов — це символ доброти, щирості й безмежної любові до життя, рідних і України.

Пам’ять про нього житиме в серцях тих, хто його знав, любив і захоплювався ним.
Він назавжди залишиться молодим, усміхненим, «Веселим» — як його й пам’ятають побратими, родина, друзі.