Меморіал

Вічна пам’ять та світлі спогади нашому Герою, який віддав своє життя за нашу свободу!


Пам'ять… Таке коротке слово. Вона нетлінна і вічна … Пам'ять! Гірка пам’ять! Вона ніколи не згасне!

ГАЙДУК ВІКТОР ВАСИЛЬОВИЧ народився 29 травня 1983 року, в рідному селі Чукалівка, Тисьменицького району, Івано-Франківської області. Закінчив Радчанську ЗОШ І-ІІІ ступенів Тисьменицької районної ради Івано-Франківської області. У 2007 році закінчив Національний університет водного господарства та природокористування, і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент організації», та здобув кваліфікацію менеджера-економіста.
З самого дитинства Віктор був щирим, доброзичливим, працелюбним, відкритим у спілкуванні, завжди готовим підтримати та прийти на допомогу. Зростав таким мужнім, сміливим та рішучим хлопцем. Понад усе любив свою родину, рідний край, українську землю.
Віктор з дитинства захоплювався автомобілями. Та прикладом свого батька, особливо захопився вантажними автомобілями, пов’язавши своє життя з довгою дорогою, ставши водієм-далекобійником. Для Віктора це був стиль життя, дорожня «романтика», в якій він підкорював сотні-тисячі кілометрів по вже рідних дорогах мальовничої України, на своїй такій дорогій серцю, червоній фурі «Scania».
Дуже любив та цінував своїх батьків – тата та маму, а особливо, як він леліяв ріднесеньку маму, доглядавши її, коли вона тяжко хворіла. Син був завжди поруч та повністю віддавав себе.
Віктор мав добру душу та чуйне серце, цінував та поважав справжню дружбу, маючи вірних друзів, близьких людей та побратимів, завжди турбувався про них.
Віктор був справжнім патріотом, та мріяв про Перемогу, він бажав захистити родину, та всю країну своїми мужніми плечима. Ніколи не стояв осторонь, завжди повторював: «Це мій обов’язок!» А тому, мужньо, небоячись та не роздумуючи, відважно пішов захищати нашу Батьківщину.
Син, брат, друг, земляк, бойовий побратим, Віктор ГАЙДУК - молодший лейтенант, позивний «TIR», командир гранатометного взводу 3 гірсько-штурмової роти, 15 окремого гірсько-штурмового батальйону, 128 бригади «БІЛІ ВОВКИ». І це все про нього - Героя українського духу, Людини з великої літери.
Але сталося страшне… Гірка, болюча звістка…
Внаслідок обстрілу ворожими дронами, біля населеного пункту Новодарівка, Запорізької області, 17 січня 2024 року, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок в бою за Україну, від отриманих тяжких травм, обірвалося молоде життя нашого Героя. Він до останнього боровся за нас людей, за нашу країну. А тепер, повернувся на вічний спочинок до рідного дому.
30.01.2024 року мешканці всього села Чукалівка, всі рідні та близькі, друзі, побратими, колеги по роботі, та всі інші, хто з великою повагою ставилися до вірного Захисника України, Сина України, навколішки з квітами, гірко до болю, провели в останню земну дорогу.
ВІКТОР ГАЙДУК – це людина слова, який завжди мав свою думку та відстоював її, такий відважний, незламний та міцний духом, він Герой, який віддав своє молоде життя за наше мирне небо.
Та смерть не зможе зруйнувати те, що Віктор залишив після себе – добрі справи та світлу пам’ять про себе.


«Він є моя гордість!
Був, є і буде.
І він не тільки мій Син, він Син України і народу України.
Віддав життя за нас, за всіх, за Україну.
Він загинув не просто, а за Україну, за нас, за народ.»
(батько Василь ГАЙДУК)


Пам’ятаємо навіки! Навіки слава!