Меморіал

Бровчук Микола Степанович народився 14 липня 1976 року в селі Чорна Тиса, у будинку №690, в багатодітній родині Бровчуків. Батьки — Марія Степанівна (дівоче прізвище Павлючок), 1952 року народження, та Степан Миколайович, 1954 року народження — виховали семеро дітей: чотирьох синів і трьох дочок.

Микола був другою дитиною в сім’ї. Старшою від нього була сестра Олена. Після нього народився брат Михайло, який трагічно загинув у 17 років, втопившись. Далі — брат Юрій, сестра Марія, брат Степан і наймолодша — сестра Ганна.

У 1983 році Микола пішов до першого класу Чорнотисянського закладу загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів Ясінянської селищної ради. Середню школу закінчив у 1993 році. Після навчався у СПТУ міста Ужгорода, де здобував спеціальність «столяр».

У 1994–1996 роках проходив службу в лавах Української армії, де отримав звання старшого сержанта.

У 1997 році Микола створив власну родину. Одружився в селі Кваси, урочище вул. Васкул, будинок №699, із Бербеничук Вірою Миколаївною. Подружжя виховало двох дітей — сина Владислава і дочку Владиславу. Син одружився з Лайбідою Світланою, а в 2017 році у них народився син Артем, і Микола став дідусем. Разом із дружиною він прожив 26 років щасливого подружнього життя.

Все своє життя Микола присвятив столярній справі. Працював по будівництву, і його майстерність залишила слід по всій Україні — у кожній області є його роботи. Своєю працею він заслужив добру славу і визнання.

Коли росія розпочала повномасштабну війну проти України, Микола не залишився осторонь. У березні 2022 року вступив до лав Рахівської територіальної оборони. Мав позивний «Бровка». Вже наприкінці квітня його з бригадою відправили у Донецьку область, у Попасну. Він служив сержантом 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 1-ї стрілецької роти військової частини А7081, 101-ї бригади, 69-го батальйону, 1-ї роти.

Службовий шлях Миколи проліг через Дніпро, Чернігів, а потім — Сумську область, місто Ямпіль, де він провів дев’ять місяців. Згодом, 15 квітня, його відправили у Бахмут, де він перебував три тижні, після чого перевели у Краматорськ. Пізніше повернувся на службу в Сумську область, у місто Глухів. Там він залишив після себе пам’ять не лише як воїн, а й як майстер: зробив для дітей дерев’яний будинок і карусель.

25 серпня 2023 року в бою з окупантом під час виконання військового обов’язку, від мінометного обстрілу, між селами Ходине та Мишутине на Сумщині, Микола Бровчук загинув. Він віддав своє життя за Україну, за її мирне і незалежне майбутнє.

Світла пам’ять Герою!