Меморіал

©️«Я сповнений мотивації і жаги до боротьби»

©️«Не нашій сім'ї не хотіти йти на ризики»

Олег народився у славетному містечку Летичів Хмельницької області. 

Спогади мами: «Лікарі казали буде дівчинка…тож ми були шоковані. Я чітко пам'ятаю його виражені очі і брови…як у тата».

У 6 років Олег пішов навчатися до Летичівського ліцею № 2.

Батькам він запамʼятався звичайною добрячою дитиною, яка завжди посміхалася. Вже змалечку був справедливим, йшов на допомогу, з особливим теплом ставився до тварин та ніколи не доставляв клопотів близьким. Тато прививав хлопчику любов до спорту, вони разом ходили на майданчики.

У 8 років почав займатися в музичній школі, грав на акордеоні. Мама каже, що він був єдиним із групи, хто завершив навчання музики, бо з дитинства наполегливий та терплячий.

Будучи дорослим чоловіком він мав гарний музичний слух. Дружина згадує, що Олег міг легко віднайти ритм пісні.

Олег швидко став дорослішати. Вже у 15 років вступив до Чернятинського коледжу у Вінницькій області. Саме в цей період він почав розвиватися як особистість, став більш допитливим, сміливішим. Батьки згадують, що Олег привозив багато книжок додому та ще більше почав цікавитися історією України. Любов до історії зародилася ще у школі.

У 2016 році Олег отримав кваліфікацію агротехніка та вступив до НУБіПу в Києві на агробіологічний факультет. 

Займався озелененням та їздив працювати до Німеччини. Дружина згадує, що він дуже бережно ставився до природи. У дорослому віці його любов до тварин не зникла, і не важливо чи це великий кінь чи маленький жучок, він помічав кожного.

У 2019 році Олег отримав диплом бакалавра та вступив на магістратуру.

І в липні того ж року влаштувався помічником сомельє в okwine на Голосіївському проспекті, багато часу присвячував роботі, вивчав сорти вин та ходив на дегустації. 

Своїми зусиллями зібрав кошти на власне авто. Олег був вправним водієм і гарно розбирався в машинах. 

Будучи сомельє він дивився в майбутнє і бачив себе в логістиці. Він купував багато книг та вивчав цю справу, показував дружині майбутнє місце роботи. Свої мрії він не встиг реалізувати, бо відколи почалася війна Олег не міг бути осторонь. Казав: «Мій час прийде, я не буду ховатися, кожен гідний чоловік має захищати свою сім'ю і свій дім». У червні 2024 він доєднався до служби. До цього часу постійно відкривав збори та допомагав військовим, проходив курси БПЛА та військової підготовки.

Олег потрапив до 155 бригади Анни Київської, навчання проходив у місті Рівне. Далі з батальйоном безпілотних систем «Мантікора» був направлений до Дніпропетровської області. І вже з грудня 2024 року брав участь у бойових діях на Покровському напрямку. Олег був людиною, яка стала ключовою фігурою на полі бою, виконуючи функції розвідки, коригування вогню та завдання ударів.

7 травня о 2 ночі хлопці прибули на позицію в місті Покровськ, через три години був прямий приліт КАБу…

Побратими згадують Олега як веселого, доброго, готового завжди прийти на допомогу.

©️«Не нашій сім'ї не хотіти йти на ризики»

©️«Без світла проживу, а без сонця свого нєа»

Вже будучи на останньому курсі навчання магістратури у грудні 2020 Олег зустрів свою долю в гуртожитку університету. Вони з Дариною випадково познайомилися на кухні одного з поверхів. 

Їм достатньо було однієї розмови за чашкою чаю, щоб їх душі обʼєдналися назавжди.

Як згадує Дарина: «Не знаю як, але з того часу Олег зрозумів, що я його єдина і більше йому ніхто не потрібен. Він огорнув мене своїм добром, великою підтримкою, турботою та любов'ю. Постійно називав мене майбутньою дружиною. Ми швидко почали жити разом, нам було комфортно в усьому, неначе дві частинки обʼєдналися. Ми багато сміялися та жартували, мені достатньо було побачити Олега і посмішка тут як тут. Я була впевнена, що це мій чоловік на все життя». 

Олег та Дарина швидко стали сімʼєю. Пара, яка дуже поважали та цінували один одного, мріяли про дітей та безмежно кохали. Олег ніколи не соромився "жіночої" роботи, не потрібно було навіть просити - він все сам бачив і завжди допомагав. Як згадує дружина: «Ми все робили разом, прибирали, готували. Здавалося, що не існує такої роботи, з якою Олег би не впорався».

У червні 2023 Олег робить пропозицію Дарині на весіллі у друзів, де вони були дружками. Олег хотів зробити пропозицію раніше, але чекав повернення коханої з навчання з-за кордону.

5 січня 2024 пара бере шлюб. Невелика кількість людей, розпис та вінчання. Як стверджували молодята: «Це просто штамп на папері, для нас це нічого не означає». Вони мріють в майбутньому зробити велике весілля, запросити всю родину, відзначити їх кохання та одягнути білу сукню і смокінг. Але, на жаль, не встигли.

Олег дуже гідний чоловік, син та брат. Близькі завжди могли на нього покластися. Він намагався дбати про всіх у своїй родині. Олег став хрещеним батьком для трьох щасливих діток. Як згадує дружина, він завжди пам'ятав про них і хвилювався з приводу подарунків. Олег ставився відповідально до всього. Таким ми його пам'ятаємо - Людину з Великої літератури та з неймовірно добрим серцем, наш Промінчик Сонця.