

Грабовенко (Санич)
Олександр Олександрович
Олександр Олександрович
Дата народження
22.02.1977
Одеса
Дата смерті
22.02.2024
Іванівське (Бахмутського району , Донецької обл.)
Санич - незламний герой!
Олександр, військовий із позивним “Санич”, народився 22 лютого 1977 року в Одесі в родині військовослужбовця. Згодом родина переїхала до Києва, де він пішов до школи. Навчався у школі №154 з 1983 по 1992 рік.Після восьмого класу вступив до професійно-технічного училища №13 у Києві, де здобув фах слюсаря-інструментальника. У 1995-1997 роках проходив строкову службу в інженерно-понтонних військах у Чернігові.
Після армії вирішив реалізувати свій талант до малювання й у 2000-2002 роках навчався в мистецькому коледжі при КНУБ за спеціальністю дизайнера з реклами. З 2010 по лютий 2022 року працював головним дизайнером у мережі фітнес-клубів «Sport Life».
У 2014 році, коли розпочалася війна, Олександр не залишився осторонь і долучився до лав добровольців. Після проходження бойової підготовки він став бійцем Національної гвардії та у 2015-2017 роках брав активну участь у бойових діях на сході України. Отримавши важку контузію, він повернувся на ротацію, маючи звання старшого сержанта та статус учасника бойових дій.
Попри складний шлях, він відновив своє життя, повернувся до улюбленої роботи та створив міцний тил. Проте 24 лютого 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення, він знову став на захист України, одним із перших з’явившись у Солом’янському військкоматі.
Його бойовий шлях пролягав через Ірпінь, Харків, Ізюм, Донеччину, Бахмут, Попасну, Рубіжне. Він був командиром бойової машини та командиром відділення 130-го окремого батальйону ТрО м. Києва (в/ч А7296).
22 лютого 2024 року, у день свого 47-річчя, Олександр загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області.
За свою службу та відданість Україні він був нагороджений сімома медалями:
-Трьома медалями за участь в АТО від Нацгвардії,
-Медаллю за оборону Харкова,
-Медаллю за оборону Ірпеня,
-Медаллю за утримання спротиву в Бахмуті,
-Відзнакою командира 130-го окремого батальйону ТрО.
-Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
Олександр був мужнім, самовідданим та працьовитим воїном, який до останнього подиху захищав свою країну та побратимів. Його подвиг і пам’ять житимуть вічно.