Меморіал

Крук Андрій Федорович («Ворон») - капітан, командир 7-ої механізованої роти 3-ого механізованого батальйону 65 ОМБр. Назавжди в строю .
Андрій народився і проживав у мальовничому селищі Цумань, де закінчив місцеву школу. Його знали, як спокійного, розумного і надійного хлопця. Цікавився історією та природничими науками.
2012-2017рр здобував вищу освіту у національному університеті «Острозька академія».

Андрій з дитинства вирізнявся своєю добротою, гарними манерами, любовʼю до тварин , зокрема котів, за якими доглядав і під час служби у війську. Ззовні Андрій виглядав тихим і малоемоційним, але він завжди залишався вірним своїм принципам - тверезому і спортивному стилю життя, поваги до оточуючих, любові до своєї країни. Він у прямому сенсі був золотим сином для своїх батьків.

Андрій дотримувався своїх обіцянок, не осуджував людей за їхню інакшість, тому він мав багато добрих друзів.
Навесні 2024 Андрій освідчився своїй коханій Тетяні, але весілля не відбулось…
З перших місяців війни Андрій мобілізувався до лав ЗСУ. Андрій був авторитетним серед воїнів своєї роти, бо був цілісною особистістю - його слова не розходились з його справами. Побратими згадують Андрія, як тактичного командира з добрим серцем, який часто виходив на нульові позиції не у свою чергу, як і сталось 15.05.2024, коли повернуся уже на щиті.
Багато теплих слів про Андрія є у книзі А.Мероника «Сьома рота. Сміх і сльози», де описуються будні українських воїнів. Андрія поважали за його холодний розум у моменти найбільшого страху, здатність приборкати сумніви і йти попереду, ведучи за собою. Як людина скромна, Андрій не любив привертати зайвої уваги до себе і ніколи не хизувався своїми нагородами.
Андрій Крук нагороджений відзнакою командира 65-1 ОМБр "Козацький Хрест за бойові заслуги", медаллю "За хоробрість в бою", медаллю «Незламним Героям російсько-української війний, нагрудним знаком "Ветеран війни.
Учасник бойових дій", почесним нагрудним знаком від Головнокомандувача ЗСУ
"Срібний Хрест".
Андрій залишається у памʼяті побратимів , як приклад сили духу і героя, що не шукав слави, але віддав своє життя, щоб захистити інших, бо по-іншому він не міг.
Прикро, що Герої таки вмирають , але памʼять, любов і вдячність є назавжди у наших серцях!
ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ!