Меморіал

Полагнюк Василь Васильович народився 28.12.1990 р. в селі Текуча Косівського району Івано-Франківської області. Мати – Полагнюк Любов Іванівна, батько- Полагнюк Василь Дмитрович. Він був єдиною дитиною в сім’ї, надією та опорою, сенсом життя. З самого дитинства батьки приділяли велику увагу його вихованню, прививали повагу до людей, навчали бути справедливим, чесним, доброзичливим та мужнім. Для нього сім’я та його рідні були найбільшою цінністю в житті.
1997 року пішов до першого класу Текучанської загальноосвітньої школи І-ІІ ст, яку закінчив у 2006 році. Повну середню освіту здобував у Яблунівській загальноосвітній школі І-ІІІст., яку закінчив у 2008 році. Коли ще дитиною його запитували ким він хоче бути, коли виросте, він завжди відповідав «Перш за все я хочу бути ЛЮДИНОЮ і військовим, захисником своєї Батьківщини». Ще тоді він напророчив собі долю...
Після закінчення школи у 2009 році був призваний на строкову службу у військову частину 3007 внутрішніх військ МВС України в м. Золочів. Після чотирьох місяців служби він був направлений для подальшого проходження служби у військову частину 3030 в м. Києві, де в подальшому підписав контракт та реалізував себе у військовій справі. Для нього це була не просто робота, а покликання душі, якому він присвятив 15 років свого життя і жодного разу не засумнівався у правильності свого вибору.
З дитинства він дуже любив спорт та єдиноборства. І навіть будучи на військовій службі він не залишав свого захоплення і активно брав участь в змаганнях по самбо, дзюдо, гирьовому спорті у військовій частині та займав призові місця.
Полагнюк Василь був доброю та щирою людиною і дуже любив тварин, особливо собак. У військовій частині 3030 певний період він був командиром кінологічного взводу. Тому в подальшому і позивний він собі обрав «Кінолог». В нього була мрія – це бельгійська вівчарка, якими він дуже захоплювався.
В 20 років Полагнюк Василь зустрів своє кохання та в 2013 році одружився і залишився жити в Києві. Дружина – Полагнюк Діна Валеріївна. Він був чудовим сім’янином, люблячим та дбайливим чоловіком, опорою та надійною підтримкою і мріяв про народження сина. В 2015 році доля подарувала подружжю сина Максима – це маленька копія батька. З самого дитинства Василь прививав сину любов до спорту і завжди радів його успіхам і пишався ним. А для сина він завжди був і залишається гордістю та прикладом для наслідування.
В 2015 році закінчив Національну академію внутрішніх справ за напрямом підготовки «Правознавство» та здобув кваліфікацію бакалавра права.
У 2018 році Василю Полагнюку було присвоєно первинне офіцерське звання «молодший лейтенант».
З 24 лютого 2022 року стояв на захисті Київщини під час повномасштабного вторгнення росії на територію України. В червні 2022 року він записався в списки добровольців від військової частини 3030 та поїхав обороняти Україну на сході. Він чітко знав і говорив про те, що це його обов’язок і справа честі. Тому свідомо зробив свій вибір та перевівся до військової частини 3027, де з 20.12.2022 року він був командиром роти оперативного призначення. Виконував бойові завдання на Лиманському напрямі в районі Білогорівки та Серебрянського лісництва. Він був прикладом офіцера, мав повагу та авторитет серед особового складу. Успішно та результативно керував діями підлеглих, за час численних бойових зіткнень його підрозділ завдав значних втрат живій силі противника. Полагнюк Василь був справжнім лідером, який завжди був зі своїми підлеглими в самих важких ситуаціях на полі бою, його поважали та довіряли і завжди готові були йти за ним.
Він був щирим, добрим, толерантним, завжди веселим та позитивним, мав багато друзів. Жив по совісті та правді. Був ідейним, мав багато планів, мрій та величезне бажання жити…
07.05.2024 року під час виконання бойового завдання на території Серебрянського лісництва отримав важкі поранення. 6 днів лікарі боролися за його життя але 12.05.2024 року серце майора Полагнюка Василя Васильовича «Кінолога» зупинилося…
НАГОРОДИ
Указом президента України від 26.02.2025 №140/2025, Полагнюка Василя Васильовича, майора, командира 10 роти оперативного призначення 4 батальйону оперативного призначення 1 Президентської БрОП ім. гетьмана Петра Дорошенка "Буревій" в/ч 3027 Національної гвардії України присвоєно звання Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена "Золота зірка".

Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Медаль Ветеран війни
Медаль «10 років сумлінної служби НГУ»
Медаль «За оборону рідної держави»
Медаль «Захиснику Луганщини»
Медаль «За доблесть»