Меморіал

Кулібаба Олександр Васильович народився 30 вересня 1954 року в селі Ворошилівка Тиврівського району Вінницької області. Тут пройшли його дитячі роки та шкільна пора, сповнена мрій і перших життєвих кроків.

З 1971 по 1979 рік навчався у Київському політехнічному інституті за спеціальністю «Електропостачання промислових підприємств, міст і сільського господарства», отримавши кваліфікацію інженера-електрика. Але справжнє його покликання було у небі. У 1975 році він вступив до Вовчанського авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР, яке закінчив з відзнакою у 1978 році. Йому було присвоєно кваліфікацію льотчика-інструктора реактивних літаків. На той час Олександр Васильович мав уже понад 200 льотних годин та виконав норматив першого розряду з планерного спорту.

У 1981 році був призваний на військову службу. Літав у різних частинах Повітряних Сил на літаках Л-29, Л-39, МІГ-21, ЯК-18Т. Загальний наліт склав 3500 годин. У 1984 році він отримав високе визнання — звання Майстра спорту СРСР з вищого пілотажу на реактивних літаках.

У 1986 році вступив до Харківського вищого військового авіаційного училища льотчиків, яке закінчив із кваліфікацією льотчика-інженера. У 1991 році продовжив навчання у Військово-повітряній Червонопрапорній академії імені Ю. О. Гагаріна, яку закінчив у 1995 році, отримавши вищу військову освіту за спеціальністю штурманська оперативно-тактична підготовка ВПС.

Упродовж 38 років свого життя він служив у Збройних Силах України. Спочатку — у бойових авіаційних частинах, а з 1994 року — у штабі командування Повітряних Сил ЗСУ. Він був наставником багатьох поколінь курсантів, передаючи їм свою любов до неба та вміння літати.

Олександр Васильович брав участь у бойових діях в Афганістані (1988 рік) та в Антитерористичній операції в Україні (2017 рік). Його професійність і знання стали надзвичайно цінними і у сфері міжнародної співпраці: зокрема, разом із Міністерством оборони Королівства Данія. З 2009 року по 2012 рік він долучився до підготовки та проведення операції «Козаки на кризі»

А у 2012 році полковник Кулібаба очолював українську групу льотчиків у спільній українсько-данській операції «Північний сокіл – 2012». Її завданням було перевезення пального у складних умовах Арктики на острів Гренландія. Протягом трьох тижнів екіпажі виконали 20 рейсів з авіабази ВПС США «Туле» на данську полярну станцію «Норд», перевізши понад 500 тисяч літрів пального. У цих екстремальних умовах — при температурах до мінус 50°С, сильних вітрах і штормовій погоді — українські льотчики здійснили близько 100 льотних годин. Завдяки його керівництву вдалося не лише виконати складне завдання, але й підготувати молодих льотчиків та штурманів. Ця операція стала символом мужності, професіоналізму та здатності українських авіаторів діяти пліч-о-пліч із партнерами НАТО в найскладніших умовах.

За свою любов до справи і відданість військовій службі Олександр Васильович був відзначений численними державними нагородами та відзнаками:
– медаллю «Захиснику Вітчизни» (Указ Президента України, 1999 р.),
– відзнакою МО України «Ветеран військової служби» (2007 р.),
– медаллю «За зразкову службу у Збройних Силах України» ІІІ ступеня (2009 р.),
– орденом Данила Галицького (Указ Президента України, 2011 р.),
– почесним нагрудним знаком «За доблесну військову службу Батьківщині» (2014 р.),
– пам’ятним нагрудним знаком «Майстерність, Честь, Відвага» (2014 р.),
– почесним нагрудним знаком «За заслуги перед Збройними Силами України» (2017 р.).

Особливим визнанням стала нагородна зброя. 24 вересня 2009 року Міністерство оборони України вручило полковнику Кулібабі іменний пістолет «за зразкове виконання військового обов’язку». Також він був удостоєний кортика — почесної офіцерської зброї, яка символізує честь, доблесть та вірність військовій присязі.

Для нього ніколи не звання і не нагороди були найголовнішими. Найбільше він прагнув підняти українську авіацію до найвищого рівня.
У зрілому віці він самостійно вивчив англійську мову та вільно нею володів, щоб мати можливість напряму спілкуватися з іноземними колегами та робити більше для України. Його діяльність стала важливою частиною підготовки до майбутнього вступу країни в НАТО, адже саме такі офіцери закладали фундамент інтеграції українських Повітряних Сил у міжнародну спільноту.

Після багаторічної відданої служби та боротьби за небо України Олександр Васильович відійшов у вічність 25 грудня 2023 року — його життя забрала важка хвороба.

Життя Кулібаби Олександра Васильовича — це шлях Людини Неба, воїна, наставника й патріота. Він залишив вагомий слід у розвитку української авіації та обороноздатності держави, виховав багатьох учнів і завжди залишався прикладом мужності, чесності та любові до Батьківщини. Його пам’ять житиме в серцях рідних, побратимів і усіх, хто знав його як відданого служінню сина України.