Меморіал

Головний сержант Іванов Андрій Юрійович народився 18 жовтня 1980 року в селищі міського типу Велика Лепетиха Херсонської області — серед степів, де небо безкрає, а вітер пахне свободою. Там минуло його дитинство — просте, щире, сповнене праці й любові до землі.

Після здобуття базової середньої освіти Андрій вступив до Великолепетиського професійно-технічного училища, де опанував професію тракториста-машиніста широкого профілю. Він мав золоті руки, був кмітливим, винахідливим і любив техніку — все, що рухається, оживало в його руках.

У 1998–2000 роках проходив строкову військову службу. Там він загартував характер, навчився відповідальності, дисципліни та побратимства. Ця школа життя сформувала справжнього чоловіка — спокійного, витривалого, відданого.

Коли у 2014 році розпочалася війна, Андрій без вагань став на захист України. Спочатку — по мобілізації, а згодом — як професійний військовий за контрактом. Відтоді його життя назавжди з’єдналося з війною та побратимами. Він служив у складі 58-ї, 72-ї, 92-ї (22-ой окремий мотопіхотний батальйон) бригадах.

Андрій мав двох синів, яких любив понад усе. Для них він був не лише татом, а справжнім героєм — добрим, турботливим, сильним і завжди поруч, коли потрібно. Він умів слухати, підтримати словом і ділом, зробити з простих речей щось особливе. Побратими називали його висококласним водієм і людиною, яка завжди знайде вихід із будь-якої ситуації.

На його руці було тату — слова «ВОЛЯ АБО СМЕРТЬ», викарбувані на мові Ічкерії. Андрій розповідав, що це тату — подарунок від побратима-ічкерця, який пояснив йому значення напису. Відтоді ці слова стали його життєвим кредо — символом внутрішньої свободи, відваги та гідності.

2 березня 2022 року головний сержант Іванов Андрій Юрійович загинув, виконуючи свій військовий обов’язок, стримуючи ворога на околицях міста Харків. Він залишався на позиції до останнього подиху — спокійний, рішучий, незламний.

Похований на Алеї Слави у місті Охтирка Сумської області — серед тих, хто віддав життя за волю України.

Він завжди пишався степами Херсонщини, милувався зеленими краєвидами Сумщини, а загинув, захищаючи Харківщину. Його життєвий шлях — як карта України, яку він любив до останнього.

Це історія чоловіка, що жив з вірою, воював із честю і пішов із гідністю. Людини, у серці якої назавжди залишилися три слова — воля, любов, Україна.