Меморіал

З перших днів повномасштабного вторгнення Анатолій був активним учасником територіальної оборони сільської громади села Дударків. 24 вересня 2023 року Анатолій вступив до лав Збройних Сил України щоб обороняти та захищати нашу Батьківщину. Анатолій служив у складі 137-го батальйону з позивним «ДЕД» . Був на посаді старший механік-водій танкового взводу роти вогневої підтримки в/ч А7303.
Народився 21 жовтня 1974р. у селі Сварицевичі , Сарненського району, Рівненської області. У мирному житті був людиною-вогником, - сповнений енергії і надихав на добрі справи.
Він умів запалити інших на яскраві пригоди, та був тим порадником, чиї слова допомогли багатьом знайти себе та здійснити свої цілі. Тепер кожному з нас бракує тієї життєвої іскри, яку він дарував нам щодня, а його усмішка й щирість залишили теплий слід у серцях усіх, хто його знав
Він був люблячим батьком, турботливим братом, відданим другом та коханим чоловіком. Незважаючи на щільний графік роботи та служби, він завжди знаходив час для найрідніших. Сім’я була для нього найбільшою цінністю, і він умів показати свою любов у дрібницях, яка так багато значила для близьких. Його доброта, сила та натхнення залишаються з нами і будуть нагадувати про те, як важливо любити життя та людей поруч.
Перебуваючи в зоні активних бойових дій, Анатолій ніколи не скаржився, що йому важко, переконував усіх, що все добре, завжди підтримував усіх і посмішка не сходила з його обличчя.
У 2024 році перевівся до лав «Головного управління розвідки Міністерства Оборони України». В цьому підрозділі він активно проходив підготовку та службу.
Під час служби успішно виконував завдання на Харківському, Сумському, Донецькому, Миколаївському напрямку та в західній частині акваторії Чорного моря.
На жаль, війна жорстока..
Анатолій завжди діяв відважно і самовіддано.
Під час евакуації поранених побратимів отримав смертельне поранення.
Доньки вже ніколи не побачать свого батька..
9 серпня 2024р. Анатолій загинув під час виконання бойового завдання в складі «ГУР МО» на Кінбурнській косі, Миколаївської області.
Противник уразив евакуаційний човен протитанковою керованою ракетою, в результаті відбулося ураження човна, на якому знаходився Анатолій.
На похованні були присутні воїни, яких він встиг евакуювати.
Вони дякували нашій сім’ї за його героїзм, за те, що він, ризикуючи власним життям, врятував їх.
І тепер його любов — у кожному нашому подиху
Відданість військовій присязі, добре серце та незламна віра в перемогу зробили Крупко Анатолія справжнім Героєм України — у найвищому значенні цього слова.
У вічній скорботі, та з болем у серці залишилися дружина та дві доньки.
Ми всі пишаємось Анатолієм за його мужність, відвагу та хоробрість!
Найкращий чоловік, люблячий батько та турботливий брат! Нашому Герою завжди 49!
Він віддав найцінніше за нас із Вами – своє життя! Вічна Слава Герою!
Його посмішка — у нашій пам’яті,
його мужність — у нашій свободі
Його серце билося за всіх нас.
Тепер кожен наш крок — це подяка за його відвагу.
Анатолій — це світло, яке не згасне.
Бо герої не помирають — вони живуть у вічності нашої пам’яті.
Анатолій Крупко.
Той, хто йшов у бій не за славу — а за нас.
Його серце зупинилось, щоб билися наші.
Герої не помирають — вони стають світлом