Меморіал

ПАВЛО ВІКТОРОВИЧ ОМЕЛЬЧЕНКО (позивний «Фарм»)

ДИТИНСТВО ТА НАВЧАННЯ

Павло Вікторович Омельченко народився 30 жовтня 1997 року в селищі Нові Білокоровичі.
З 2004 до 2013 року навчався у Новобілокоровицькій загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 2.
У 2013 — 2017 роках здобував освіту у вищому навчальному закладі «Київський міський медичний коледж» за спеціальністю «Сестринська справа».
Після цього, у 2017 році, вступив до Київського міжнародного університету на фармацевтичний факультет, а у 2022 році перевівся до Вищого навчального закладу «Міжрегіональна академія управління персоналом» (МАУП) на спеціальність «Фармація».

Паралельно з навчанням Павло працював за фахом. Спершу — у ТОВ «Аптека Мірра», згодом — у ТОВ «Геліантус» на посаді фармацевта. У 2021 році почав працювати у ТОВ «Аптека Доброго дня», де продовжував працювати до 2024 року.

СІМ’Я ТА ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ

4 серпня 2018 року Павло одружився з Омельченко Вікторією Андріївною.
Разом вони виховували двох прекрасних дітей — донечку Софійку (10 років) та синочка Іванка (2,5 року).

У родинному колі Павло був люблячим чоловіком і турботливим батьком, уважним сином, дорогим онуком, братом і племінником.
Його рідні згадують, як світилося його обличчя, як щиро лунав його сміх, як він умів підтримати, розрадити й подарувати тепло.
Він був тим, хто вмів об’єднати родину й зробити кожен день трохи світлішим.

ХАРАКТЕР І ЗАХОПЛЕННЯ

Павло мав добре серце й відкриту душу.
Його знали як спокійну, чесну, надійну людину, яка ніколи не шукала легких шляхів і завжди приходила на допомогу іншим.
Його доброта й щирість притягували людей, а внутрішня сила давала відчуття спокою поруч із ним.

Особливе місце в його житті займав футбол — гра, яку він любив від щирого серця. Павло неодноразово брав участь у районних змаганнях, грав з натхненням і душею, завжди підтримував команду та вмів надихати інших.
Його енергія, усмішка й щирість назавжди залишаться у спогадах усіх, хто бодай раз стояв із ним на одному полі чи просто поруч у житті.

ВІЙСЬКОВА СЛУЖБА

30 квітня 2024 року Павло Омельченко добровільно став на захист рідної землі.
Служив у військовій частині А3449, ГУР МОУ, мав військове звання солдат, обіймав посаду розвідника-санітара 2-ї групи спеціального призначення 1-ї роти спеціального призначення 1-го загону спеціальних дій.

Його позивний — «Фарм» — символічно поєднав цивільну професію фармацевта та новий шлях — шлях воїна, який лікує не лише тіла, а й серця вірою та силою духу.

21 липня 2025 року Павло загинув під час виконання службових обов’язків, унаслідок бойових дій противника в районі населеного пункту Кропивницький, Кіровоградської області.
Він віддав життя за мир і майбутнє своїх дітей, своєї родини, своєї України.

ПАМ’ЯТЬ І ВШАНУВАННЯ

Його життя обірвала війна, але пам’ять про Павлика житиме в серцях тих, хто його знав і любив.
Він залишив по собі не лише спогади, а й приклад — як треба любити, боротися й вірити.

У рідній громаді, на Алеї Слави Героїв, відкрито пам’ятне фото Павла — символ його мужності, відданості та чистоти душі.
Його ім’я назавжди вписане в історію рідного краю й у серце кожного, хто цінує свободу.

ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЮ

Павло Омельченко — справжній Захисник, воїн честі, людина великої гідності та безмежної любові до Батьківщини.
Його життя стало прикладом мужності, самопожертви й вірності присязі.
Його ім’я назавжди закарбоване у серці України.

Герої не вмирають.
Павло Вікторович Омельченко — незабутній.