Меморіал

     Блакитноокий хлопчик, єдиний син та найменша дитина в родині. 

     Народився Микола 08.03.1983 року, в с.Бурлацьке Криворізького району, на Дніпропетровщині. Ріс дуже доброю, допитливою, чуйною та винахідливою дитиною, лідером, справжнім товаришем, міцним та вірним плечем. Соромився коли його хвалили, а хвалили його часто.

В 1989 р пішов до 1 класу Веселівської середньої загальноосвітньої школи. Ще будучи в середній школі Микола часто допомагав при зборі врожаю, крутився біля комбайнерів, великої техніки, бо було чому повчитися в старших. 

     В 1998 р одразу піся закінчення 9 класу пішов працювати. 

     За період навчання в школі всі його пам'ятають як працьовитого юнака...високого, щирого та сором'язливого, особливо під час отримання нагород від сільського голови на шкільних лінійках. Робив багато добрих справ, за які ніколи не вихвалявся, а просто робив від душі...тихо...допомагав від душі...одразу...перший...тихо...

     Працював багато, не цурався ніякої роботи, все що мав чи заробляв з легкістю віддавав до останнього. Для себе ніколи не накопичував, не збирав..все для тих і заради тих, кого любив.

в 2015 році вступив до лав ЗСУ, учасник АТО, ООС. 

     Микола з 2015 року і до останнього свого подиху стояв на захисті Батьківщини. Загинув 23.06.2022 року в с.Малинівка, Чугуївського району, на Харківщині.

Мав великий бойовий досвід, був водієм БТР, волонтерив під час війни. Люди, які оточували Миколу впродовж його короткого життя любили його, як товариша, як побратима, як людину з великим серцем, як небайдужу до чужої біди людину, як людину, яка завжди допоможе, для якої нема страхів, перешкод.

Він до будь якої справи ставився сумлінно та відповідально. Любив порядок, завжди доводив розпочате до кінця, прагнучи, щоб усе було зроблено якісно й бездоганно. Він був людиною честі, слова та високих моральних принципів, прикладом мужності, відданості та любові до України. Його світла усмішка, незабутні блакитні очі, добре серце, щирість і готовність допомогти назавжди залишаться у пам'яті рідних, друзів, побратимів і всіх, хто мав честь його знати.

У вічній скорботі залишились: дружина, донечка, син, мати та рідні сестри.

Світла пам'ять і вічна слава Герою, який захищав українську землю до останнього удару серця.

В арсеналі Миколи за 7 років бойової служби нараховується 17 нагород:

 Указом Президента України √493/2022 від 14.07.2022 року нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).

Відзнака Президента України "За участь в антитерористичній операції".

Медаль "За гідність та патріотизм".

Медаль "За мужність та героїзм".

Нагрудний знак "За оборону Авдіївки".

Нагрудний знак "За оборону Щастя".

Нагрудний знак "Учасник АТО".

Відзнака командира 92-ї ОШБ ім.отамана І.Сірка.

Відзнака 92-ї ОМБР.

Почесний нагрудний знак командувача Сухопутних військ ЗСУ "За службу".

Нагрудний знак "За заслуги перед містом" ІІІ ступеня (посмертно).

Нагрудний знак "Гордість Довгинцівського району".

На фасаді будівлі Веселівської середньої школи Криворізького району встановлено меморіальну дошку на честь Ткачова Миколи Олександровича.

На честь Героя перейменовано одну з вулиць в м.Кривий Ріг( вулицю Мухіної перейменовано на вулицю Миколи Ткачова).

Дані про Героя розміщено на чотирьох банерах в місті Кривий Ріг та в місті Чугуїв. Також ім'я Героя  занесено в історію України в книгах пам'яті:

"Книга пам'яті воїнів Кривого Рогу, загиблих за Україну", книга 3, ст.211-213.

"Книга пам'яті захисників і захисниць України...Чугуївської міської територіальної громади..." Том ІІ, ст.154-157.

Ім'я Миколи закарбоване на плиті захисників Харківської області на Всеукраїнському храмі-пантеоні в с.Лішня, Тернопільської області(плита Харківська область, 5 рядок зверху).

Добрим воїном став ти у Бога

Вічна слава наш рідний тобі.

Короткою була твоя життя дорога,

Тебе нема, лиш сієм зерно пам'яті про тебе на землі...