Меморіал

Єльцов Руслан Олександрович («Бон») народився 03.03.2001 року, Донецька обл., Костянтинівський район, село Русин-Яр. Навчався у Миколо-Полтавській школі. Після 9 класу з 2016 по 2019 р. навчався в індустріальному технікумі, де за зразкове навчання отримав у нагороду поїздку до Франції.

Із самого дитинства займався спортом, не мав шкідливих звичок, від слова зовсім. Мав велику кількість татуювань, і кожне тату мало значення для нього. Був охайним, ввічливим, позитивним, мав з малечку лідерські якості. У нього завжди було дуже багато друзів, допомагав старшим, спонукав усіх до чемної поведінки. Загалом він завжди був до всього небайдужим і вимагав того від інших, не міг пройти повз викинуте сміття, прибирав його зі словами, що все починається з кожного з нас і ніхто не наведе порядку в нашому домі, в нашій країні, якщо ми будемо чекати, що це хтось зробить за нас.

У 2014 році, коли Руслан ще був дитиною, попросив батька, під час війни, купити прапор України та встановити його у дворі, що в подальшому і зробив. Багато з того, що Руслан робив на підтримку українських військових, батьки дізнавалися випадково. Так, наприклад, якось він попросив тата повезти його з друзями в Краматорськ. Виявилося, хлопці здавали кров для поранених військових. Також він долучався до чисельних проукраїнських акцій.

Вдома в кімнаті юнака було безліч української символіки: прапори, тризуби тощо. Навіть потайки від батьків у 14 років він зробив своє перше татуювання – це був герб України.

У 18 років (26.06.2020р.) підписує контракт з 503 ОБМП і починає вдосконалювати навички. Пройшов школу Морського піхотинця з відзнакою. Руслан був одним із найкращих. Жодних шкідливих звичок, щира любов до Вітчизни, саморозвиток і прекрасне почуття гумору. Під час повномасштабного вторгнення він був у Житомирі на військових навчаннях, але взявши до рук автомат, пішов одним з перших захищати Україну. Проходив навчання військової справи в Британії, володів досконало різними видами зброї. Завжди казав, що наші хлопці мають набагато більше досвіду щодо війні, але і там багато чому навчився. Після повернення з Британії залишився у Донецькій області, де завжди був на бойових виходах у самих гарячих точках: Авдіївка, Красногорівка, Мар’їнка, Вугледар, Новомихайлівка, Велика Новосілка, Піски, Зачатовка, Євгенівка, Новодонецьке, Верхньоторецьке.

Так, одного разу, під Мар'їнкою, коли в них на 6 чоловік було 2 гранати і зовсім не було підкріплення, він зміг вивести хлопців живими. Таких випадків було дуже багато, коли ворог оточував зі всіх сторін, під керівництвом Руслана хлопці завжди виходили живими. Будучи Головним сержантом, ніколи не відмовляв і не кидав своїх побратимів, з поля бою завжди забирав поранених та загиблих товаришів.

Має велику кількість нагород:
- медаль «Патріоту Незалежної України» (25.08.21 р.);
- нагороджений відзнакою командира військової частини А1275;
- «Пам'ятний нагрудний знак 503 ОБМП»;
- медаль «За взірець у військовій службі» 1ступеня (підписаний Залужним, 01.04.22р.);
- медаль «За взірець у військовій службі» 3 ступеня (підписаний Залужним, 16.05.22р.);
- медаль «За взірець у військовій службі» 1ступеня (підписаний Залужним, 25.07.22р.) ;
- нагрудний знак «За зразкову службу» (Резніков, 01.05.23 р.);
- нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» 05.08.22р.);
- нагороджений відзнакою МО України, медаллю «За поранення» (Резніков,13.06.23р.) ;
- нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (30.12.23р. (посмертно) Зеленський).

Має велику кількість татуювань (значення деяких з них):
- Коловрат – один із солярних (свастичних) символів, котрий у колі націоналістів вважається символом сонця. Це елемент вшанування дохристиянської, язичницької традиції. Наші предки обоготворювали саму Природу і сонце – як життєдайну силу.
- Ворони. (Круки) Ворони споконвіку супроводжували воїнів, відвідуючи поля битв, де залишилися спочивати хоробрі. Цього птаха в багатьох Європейських культурах сприймали з великою повагою, зображення ворона нерідко можна зустріти на знаменах тих самих вікінгів. І це не дивно, бо навіть Одіна (Вотана) Верховного бога, скандинавського пантеону супроводжували два ворони: Гуґін – думка і Мунін – пам'ять.

Маючи татуювання з українською символікою, мама завжди переживала за Руслана, щоб він не потрапив до полону, але Руслан завжди казав: «Мамо, до полону я ніколи не попаду» i він виконав свою обіцянку, сам не потрапив і побратимів не кидав.

Маючи дуже позитивний характер, жартуючи, пофарбував свій автомат у рожевий колір, наклеїв стікер Hello Kitty i так виходив на дуже важливі та найважчі бойові завдання.
На пам’ять про Бона побратими пофарбували авто, яке дісталося їм від Руслана, в рожевий колір та наклеїли на нього такі ж самі стікери.

12 вересня 2023, року близько 09:40, в результаті стрілецького бою з штурмовими групами контратакуючого противника Руслан отримав поранення несумісне з життям. Загинув у с. Новодонецьке Донецької області.

Про смерть бійця повідомили його друзі і товариші по службі в соцмережах. «Відбили позиції противника, закріпилися і, навіть, коли снаряд прилетів поруч із ним, і його засипало землею, він піднявся і продовжив тримати рубіж оборони. Противник з флангу, автоматна черга, молодий вікінг упав смертю хоробрих зі зброєю в руках, захищаючи свою країну і свій народ. Йому було 22 роки.
Морпіхам під щільним вогнем вдалося забрати героя з поля бою близько вечора», – написав його побратим.

Чи вартий народ, заради якого він пожертвувавсвоїм життям? Ми навіть не можемо задаватись подібним питанням, бо це були його ідеали, якими він жив і заради яких помер. Втрата невимовна, але гордість і любов до нього ще більша. Тому можна сказати лише одне: «Мертвим не потрібні сльози, лише Честь та Слава!»

У своєму дописі під фото Руслан «Бон» колись написав: «Молодость во имя блага своего народа!»
І знову виконав свою обіцянку, віддавши за свій народ та свою Батьківщину найдорожче – ЖИТТЯ!

Батьки, сестри, побратими та Україна завжди були в самому серці Руслана «Бона».
Побратими його поважали, рідні обожнювали, а вороги полювали за ним, як за головним «бандерівцем» Донбасу. Сам же він називав себе «рускоязичним мальчіком», який понад усе любить Україну. Його ім’я навіки викарбуване в історії сучасної української боротьби.

Вірний назавжди!
Навіки 22!

Оксана Шабас створила артпроєкт вшанування Героїв «Наші пам’яті Артема Тимченка», куди входять портрет Руслана та його історія. Є вірші про Руслана, які входять у збірку віршів проєкту "Поезія народжена війною" Також є електронна база біографії Руслана арт-проєкту "Наші пам'яті Артема Тимченка"
https://online.fliphtml5.com/bklqn/vgon/#p=1

На цій сторінці зібрано все, що нагадує нам про Бона: фотографії, його музику, історії та слова від близьких людей. Кожен, хто знав його, може долучитися, залишити свої фото на гугл диск, згадки чи теплі слова. Нехай цей сайт стане живою пам’яттю про нього.
https://sites.google.com/view/pamjat-bona/%D0%B1%D1%96%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%84%D1%96%D1%8F?authuser=0&fbclid=PAVERFWAM96A5leHRuA2FlbQIxMAABp4lQvIE_iUuVXfyMvEoddgKQ7pLDi26YULQCGZ6YgInVIz0auzCH71j1_tvw_aem_ihCYISVKQOXffuFuvJsy4w